Про вміння зупинитися вчасно

Знайоме відчуття нетерпіння, легкого хвилювання, заінтригованості, зацікавленості, передчуття, коли тільки починаєш читати нову історію? Потім додаються інші емоції - захват, роздратування, розчарування, співчуття, огида, біль, нетерпіння.

Ми самі контролюємо ці емоції, самі занурюємося в них або уникаємо. Ми тільки дозволяємо автору та історії нас захопити, вести й направляти. Ми самі йдемо, самі слідуємо. Все самі.

Ми можемо посилювати цей вплив. Перечитувати по декілька разів, перегортати сторінки, повертатися назад, забігати наперед. Давати автору або героям поради, вказувати на помилки. Автор може їх виправляти і навіть змінювати сюжет або фінал.

В реальному житті всі ці функції та можливості нам у такій мірі недоступні. Тут все складніше. Хід подій залежить не тільки від автора або наших емоцій та бажань. Не кожна історія в реальному житті закінчується хепі-ендом, не кожне весілля - це довго та щасливо, шлюб - це тільки трошки романтика, а  ми всі люди і всі неідеальні.

Кожен з нас це знає, бо щодня пише свою реальну історію. В якій ми не завжди можемо щось переписати, виправити, повернутися на кілька сторінок назад, перечитати і ніколи не можемо забігти наперед.

Кожен з нас автор. Кожен вміє ставити розділові знаки й знає де саме їх притулити,  де вліпити кому, а де поставити крапку.

В своїй історії я наближаюся до крапки, але вирішила дати можливість своїм читачам самим обрати, де її поставити й коли зупинитися.

Після останньої глави буде три епілоги. Два з них будуть від наших героїв. Третій від автора. Впевнена, що дехто вирішить, що він зайвий. Заздалегідь погоджуюся, але моя крапка саме там, наприкінці третього епілогу, перед словом кінець.

Де стоятиме ваша, надаю право вибору саме ВАМ.

Хто ще не приєднався, початок історії тут https://booknet.ua/book/ne-sama-b429600

А тут  ми скоро завершуємо  https://booknet.ua/book/ne-sama-razom-b431978

Зустрінемося?;)