Письменницькі будні

Ніколи... Ніколи не думала, що редагування тексту забирає стільки сил. 

Іноді хочеться все кинути зі словами: «І так піде». 

А тоді прокидається совість і думаєш... Ну незя так. Треба довести справу до кінця! 

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Маленька Мія
23.08.2025, 00:44:03

Ох, як я вас розумію. І по десять разів одне і теж редагувати... а потім зрозуміти що, вперше було ліпше)))

Маленька Мія, Складно відчути той момент, коли досить і потрібно зупинитися))

А я обожнюю редагування) Так, я існую))

Ангеліна Соломка, Я вам заздрю по хорошому)))

Це точно) Так і є. Текст можна редагувати безкінечно... Особливо, коли полишаєш його на деякий час, а потім дивишся на нього вже свіжим поглядом й редагуєш знову й знову.

Показати 8 відповідей

Дієз Алго, Саме так. Буду переписувати)) Повне переосмислення.

avatar
Дієз Алго
22.08.2025, 22:42:49

У художників є такий принцип :" головне -вчасно зупинитись!"))

Дієз Алго, Ну я теж трохи художник)) Але з картинами такої проблеми не виникає))

avatar
Ольха Елдер
22.08.2025, 22:18:15

Свій текст відредагувати найважче за все. Це правда. Тому сил вам та терпіння на це ❤️❤️❤️

Показати 3 відповіді

Надія Філіпська, Дякую за пораду)) Знаю, що потрібно давати собі відпочинок)) Але ж іноді руки так сверблять

Інші блоги
Букнет шукає відеомейкерів і креаторів!
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Дволітровий Живчик?
Якщо ви раптом вирішите почитати коментарі під моєю гарячою новинкою «Портал у Гріх», то побачите наступне. На жаль, я не можу зацитувати сам жарт. Але читачкам він сподобався. Тег «гумор» стоїть
Справжній поцілунок вже опівночі
Друзі, Що буде, якщо звести джентльмена, якому розбили серце та леді, яка втратила репутацію? Правильно. Обоє не поспішатимуть. І попри шалену пристрасть та непорозуміння у кабінеті, їм знадобився час, аби наважитися на
Візуал )
Мапа вела нас на самий край високої лісової кручі, звідки відкривався приголомшливий краєвид на весь гірський хребет, залитий золотом сонячного світла. Хотілося підійти до самого краю й кричати, що світ під ногами належить
Візуал до дарк-роману "Відлуння стуку її підборів"
— Ти думаєш, це так весело — провокувати мене? — уважно розглядаючи гарний прес і таку апетитну дупу Наокі, спитав Акіра. — Я просто не хочу застудитися. Не вигадуй нічого зайвого, і все буде гаразд. До речі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше