Не уявляв що аж настільки тяжко писати...

 З дитинства я люблю вигадувати історії. Зазвичай, як і більшість людей у моєму віці, я надихався пригодницькими творами. З тих, що зараз пригадаю, — це «20 000 льє під водою» та «Біле Ікло». Кожна нова книга надихала мене на створення нової історії. Мабуть, не було й дня без чогось нового. Але я не писав, бо не люблю цього робити. Хто бачив мій почерк, той зрозуміє.

 Коли став старшим, все одно не писав, бо зрозумів, що мене завжди захоплювали самі пригоди, а було байдуже на цифри, імена, інтер'єр та безліч інших деталей, які роблять твір живішим.

 Але тепер, коли ШІ розвинувся настільки, щоб стати помічником у цих «дрібницях», я вирішив написати свою першу книгу. І що найзахопливіше — тебе майже нічого не обмежує, бо це твій вигаданий світ із твоїми правилами.

 А ось і проблема. На цей момент я в голові вже продумав сюжет на приблизно 40 розділів, але ще навіть не закінчив вступ до книги (так, у мене 8-й розділ — це ще вступ, саме його зараз дописую). Тож маю вже безліч нотаток, щоб не забути те, що вигадав, але вже починаю в них губитися. Ну і звісно всі накращі ідеї приходять в голову коли не можеш писати.

 І найбільша проблема: я думаю значно швидше, ніж пишу. А друкувати можу зі швидкістю звичайної розмови. Але всеодно з'їдаю літери а то і цілі слова. Так, 8 років роботи з клієнтами даються взнаки.

 Але я все одно радий.

 До речі, на цей момент планую написати книгу на 400 сторінок. Що буде далі, побачимо, як кажуть, будемо живі — дізнаємося, а ні, то вже буде байдуже.