Рецензія написана у рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак

До моїх рук потрапила історія "Як я закохалася в єті" від Олесі Глазунової про напрочуд талановиту художницю Соню. З перших сторінок тебе огортає її світлою сяючою аурою. Ніжна, вродлива, майже німфа серед простого люду. Соня виросла в родині талантів, тому не в дивину, що і її Боженько не обділив. Хоча і в цій ідилії присутня ложка дьогтю - складні стосунки з мамою, які дівчина повсяк час намагається покращити.

Історія починається з першого дня Софії як студентки університету і тут дійсно занурюєшся разом з головною героїнею в хвилюючі будні студентського життя. Нові знайомства, дотепні ситуації. Це підкуповує та пробудужує бажання занурюватись далі в історію. А от далі особисто в мене почався невеличкий дисонанс.

Прочитавши назву я очікувала отримати історію з протистоянням героїв, можливо з тропом "від ненависті до кохання". Щось типу він - такий холодний та непідступний (ну "єті" все ж таки) та вона - ніжна та сяюча, як промінчик сонця, яка поступово топить його лід та закохує в себе. Проте мої очікування не виправдались. Так, на початку Етьєна описують як беземоційного кар'єриста, що тільки підтверджувало мої очікування, але далі цей образ швидко луснув як мильна бульбашка. Закоханість з першого погляду і відчайдушна тяга проводити кожну ввільну хвилину з Сонею, трішечки не вписалися в образ єті в моїй голові. 

Моє особисте враження від історії - занадто приторно. Таке враження, що в ній не знайшов кохання тільки лінивий. Всі розлучені долею возз'єдналися, батьки віднайшли втрачених дітей, усі самотні познаходили собі пару. Мені не вистачило емоційних гойдалок, бо все йшло аж занадто рівно. Суцільні успіхи у всіх починаннях Соні. Всі мега талановиті та красиві. Суцільні возз'эднання долі. Все чекала якоїсь каверзної помсти від Матвія за програш, але так і не дочекалась. Так, було невеличке непорозуміння з боку Етьєна, коли він приревнував Соню і не правильно зрозумів побачене, але воно швидко зійшло нанівець. Цю ситуацію можна було б розвинути трішки краще. 

Загалом історія "Як я закохалася в єті" гарно написана, легко читається. Вона тепла та ванільна. Якщо втомилися від скляних та темних романів і бажаєте просто насолодитись легкою історією, як солодким тістечком за чашечкою капучіно, тоді це саме воно. Час пролетить непомітно. Окремим плюсом стали ілюстрації майже в кожному розділі, було дійсно цікаво порівнювати образи з картинки і з тими, що намалювала моя уява.