Любі читачі, ми уже на фінішній прямій і зовсім скоро закінчиться книга Темрява у світлі душ 2...залишилось буквально 3 розділи❤️

Сьогодні ж вийшов чудовий розділ в якому я трошки привідкрила завісу можливих стосунків Арії  з братом Навіелли. І хотіла б з вами порадитись, чи варто писати третю частину з цього циклу?

Навіелла сиділа на м’якому дивані біля квіткового аркового підвищення, загорнута в обійми Лоріата. Поруч стояли Раель і Каїн, наглядаючи за підносом зі свіжими фруктами, щоб вона не піднімалась сама і подавали все, чого б не хотілося дружині. Весняний бал вирував навколо — кольори, музика, сміх і гомін перепліталися в суцільну мелодію свята.

— Як же гарно вони танцюють, — проказала Арія, спостерігаючи за парою в центрі залу. Її голос був м’яким і мрійливим. Вона сиділа поруч з подругою, насолоджуючись вечором.

— Так, — озвалася Навіелла, лукаво глянувши на подругу. — Шкода тільки, що деякі пані дозволяють собі спостерігати, замість того щоб танцювати.

— І з ким же мені танцювати? — Арія хмикнула, склавши руки на грудях. — Ти забрала всіх найкращих чоловіків. А я сьогодні вже втомилась відбиватися від всіх цих підлабузників!

— А от і ні, — пролунав знайомий, трохи хриплуватий голос позаду. — Один найкращий ще вільний. Принаймні... тимчасово.

Навіелла з усмішкою обернулась. Перед нею стояв Ліоренн — її брат, у темно-зеленому камзолі з вишитими сріблом гілками. Волосся зачесане назад, в очах — той самий блиск, що колись доводив нянь до сказу. Але тепер — стриманий, зрілий, з ноткою впевненості чоловіка, який уже встиг зробити свій вибір.

— Нарешті з’явився, — мовила Навіелла, підвівши брову. — Ми вже думали, ти втік із якоюсь дівчиною до південного монастиря.

— Не дочекаєтесь, — підморгнув Ліоренн. — Хіба що з отакою... — він поглянув на Арію, яка одразу насупилась, намагаючись приховати усмішку. — Щоправда, вона ще не відповіла на моє третє шлюбне прохання.

— І що ж ти їй запропонував цього разу? — з цікавістю запитав Раель.

— Місце у моїй бібліотеці. Власний кабінет. Ключі від винного погребу й цілу колекцію драконових кістяних прикрас. Що ще цим мудрим жінкам треба?

— Повага, свобода і гарячий чай уранці, — втрутилась Навіелла, з удаваним повчальним тоном. — Але, здається, їй більше до душі танці, ніж твої кабінети.

Ліоренн простягнув руку Арії.
— Потанцюєте зі мною, леді?

— Хм, — зробила вигляд замисленої. — Якщо не наступиш мені на пальці при повороті, як минулого разу.

— Ти тоді просто занадто сильно дивилась мені в очі, — відповів він. — Відволікаєш, небезпечна жінко.

Арія взяла його за руку. Їхні пальці зімкнулися, і в ту ж мить між ними пробігла невидима іскра — не магічна, а інша, глибша.

— Йдіть уже, — підбурила Навіелла з усмішкою. — А то мені доведеться домовитись з Його Величністю про  наказ — офіційно оголосити вас нареченими.

Арія озирнулась через плече:
— Ти тільки спробуй. І на весілля надягну твою сукню. 

— І за це я влаштую вам церемонію в саду з живими павами, — відказала Навіелла, регочучи.

Поки жінки перекидалися словами, Ліоренн вже ніжно вів Арію до центру залу. Їхні постаті легко вписалися в ритм музики — наче створені одна для одної. Його рука на її талії, її пальці на його плечі. Очі зустрілись — і на мить весь світ зник.

Раель, спостерігаючи за ними, усміхнувся.
— Здається, в нас буде ще одне весілля.

Каїн нахилився до Навіелли:
— Тільки не кажи, що знову доведеться обирати торт. Я ще не оговтався від останнього смакового випробування.

Навіелла сміялась, обіймаючи своїх чоловіків. Тільки час покаже, чи зайде це все, кудись далі за флірт.

Ну що, друзі, хотіли б третю книгу з цього циклу про брата Навіелли?)))