Той самий вітчим

Історія про Єву та її охоронця потроху добігає кінця, і починається нова – про її подругу Таню.

Я вже встигла змінити назву, а також трохи анотацію і деякі деталі в книзі.

Не знаю, як далеко можна було зайти з такими стосунками (якщо що, головні герої не родичі, і всі повнолітні), але я вирішила діяти на випередження і переписати все в перший же день. А то раптом заборонене кохання ну занадто заборонене)

Читати тут: https://booknet.ua/book/tn-zaboronenogo-bazhannya-b441607 

Залишаю пару моментів з книги.

*** 

– Джміль, – прошепотіла Таня з істерикою. – Там!

Вона підняла голову й помітила, що ця лякаюча істота, як і раніше, сидить на стелі.

– Тут начебто не тісно, – озирнувся Ігор. – Удвох не уживетеся?

– Смішно, – закотила очі Таня. – Висели джмеля. Я не хочу з ним жити в одній кімнаті. Або до себе забери.

– Тоді твоя мати змусить мене вибирати: вона чи джміль, – Ігор рушив ближче.

– Здогадуюся, кого б ти вибрав.

***

– Припини, – процідив він крізь зуби.

– Що значить «припини»?! – вона підійшла, не бажаючи більше кричати. – І так зрозуміло, що у вас угода, яка не дозволяє розійтися раніше. А коли час вийде, виженеш нас на вулицю? Та до біса твою допомогу!

Ігор здивовано насупив брови й не одразу знайшов, що відповісти.

– Про це не йшлося.

– Але малося на увазі! – виплюнула Таня. – Чорт, чому я народилася у цієї жінки? Чому ви взагалі зустрілися?