Новини

Привіт, любі читачі! ❤️

Я до вас з кількома новинами.

Перша: у довіднику вже опублікований увесь пантеон богів мого світу. І, чесно кажучи, робота з анкетами богів була досить складною. Хоч я брала за основу слов’янський пантеон, нашарування часу та різні впливи трохи спотворили сутність деяких богів. Тож окрім спілкування з ШІ, я ще перелапатила купу літератури. Але зізнаюся чесно — я не читала жодної художньої книги, де використовується слов’янський пантеон, бо боялася щось ненавмисно скопіювати.

Друга: «Легенда острова Дракнес» отримала друге життя. Тепер це не просто легенда, а початок знайомства зі світом наслідниці крові першого Дракена — тієї, що обіцяна світу і поверне драконів зі сну. Перші дев’ять розділів уже на сайті, хоча я все ще їх вичитую, бо знаю, що десь щось могло загубитися.

А поки хочу поділитися з вами сценою одруження головних героїв — Інгрід та Діра.

Інгрід сіла на камінь перед капищем, відчуваючи холодну шорсткість каменю під руками. Вона закрила очі і затягнула пісню-молитву: голос її лунав тихо, ніжно, тремтів від емоцій, переплітаючись із шелестом листя й далеким дзвоном води в струмку неподалік. Кожне слово промовлялося серцем, а не тільки вустами, наповнене бажанням добра, любові та захисту для тих, кого вона любила.

Повітря було сповнене запаху легкого диму від маленького священного вогнища. Пташки, неначе слухачі, зупинилися на гілках, і навіть вітер здавалося, затихав, щоб почути молитву.

Інгрід відчула, як всередині розливається спокій і впевненість.

О, Ладо мила, щедра і ласкава,

Прийми мої дари, почуй мої слова.

Кладучи першу стрічку

Цю стрічку кладу, щоб у шлюбі моєму

була любов, як весняне сонце – тепла та ясна.

Кладучи другу стрічку

Цю стрічку кладу, щоб згода між нами

була, як річка глибока – тиха та міцна.

Кладучи третю стрічку

Цю стрічку кладу, щоб достаток і радість

не минали нашого порогу, щоб ниви були рясні.

Кладучи четверту стрічку

Цю стрічку кладу, щоб діти наші росли здоровими,

а рід наш множився та кріпнув.

Кладучи п’яту стрічку

Цю стрічку кладу, щоб рука чоловіка мого

була міцною в праці, а серце – вірним у шлюбі.

Ладо-мати, будь прихильною,

Хай не затьмариться наш день хмарою,

Хай не зів’яне наше кохання в негоді.

Славлю тебе, Богине, дякую тобі!

Поки жінки готували Інгрід, у сусідньому будинку Рагнар та староста розтормошили Діра. Йому довелося помитися, побрити обличчя й привести себе до ладу — за роботою він зовсім забував про догляд за собою.

Вийшовши на свіже повітря, перед дубом Перуна, хлопець нарешті відчув всю велич цього місця. Гілля шуміло над головою, немов сам Перун спостерігав за ним. Дір став на коліна, тримаючи в руках ніж та хліб, і почав промовляти молитву:

— Перуне-громовладцю, батьку сили й відваги!
Даруй мені мужність, щоб оберігати свій рід.
Нехай рука моя буде твердою, серце — незламним,
а душа чистою перед небом і землею.
Коли грізні часи прийдуть, стану щитом для дружини і дітей,
як ти стоїш громом і мечем за свій світ.

Листя дерев тихо колихалося від вітру, і наче самі небеса відповіли йому: глухий, потужний грім прокотився над долиною, знаменуючи прийняття дарів. Серце Діра билося швидше, але спокій і впевненість наповнювали його — він відчув зв’язок із силою, що стояла над ним.

Він підвів очі, і в них світилася щира радість й любов.

— Чи станеш ти моєю перед людьми та богами?
— Так.
— Чи довіриш ти мені своє життя?
— Так.
— Чи візьмеш ти моє життя в свої руки?
— Так.

Дір взяв принесені з собою черевички і поклав їх перед нею — майже урочисто продовжуючи церемонію переходу в нову родину.

— Прийми цей дар як знак переходу в нову родину, — промовив він тихо, щоб почула лише вона.

Він швидко, але ніжно взув її. Його дотики були впевнені, теплі і обережні — у них була впевненість того, хто тримає щось дороге в руках і боїться лише втратити.

На мить дух Берегині роду проявився над молодими, легким дотиком торкнувшись їхніх переплетених рук долонь, благословляючи нове поєднання і приймаючи нового члена родини.

Дякую, що ви зі мною! ❤️
З любов’ю до історій — Серена Давидова ✨