Любі читачі! Продовження глави «Дарована чудовиську» вже на сайті. ❤️

Зазирніть до нової глави та дізнайтеся, як Зоряна почуває себе у ліжку Араґана…

– А спати де? Бо, чесно кажучи, вже ніг не відчуваю.

– Спатимете у ліжку імператора, — Кірі підходить до ще однієї затягнутої шкурами перегородки й відсуває її.

Перед моїми очима з’являється ліжко… його ліжко.

Доволі вузькі, жорсткі нари, застелені кількома шарами ведмежих шкур. Замість подушки — скручена у кілька шарів товста тканина, а поруч — акуратно складена важка ковдра, підбита хутром.

– Це на випадок, якщо ви змерзнете, — лагідно каже Кірі. — Імператор потурбувався про це. Хоча ця хатина — одна з найтепліших тут, та ви ж незвиклі до гірського холоду.

– Так, дякую, — хрипко відповідаю, не відводячи зляканого погляду від ліжка чудовиська. Єдине, що зараз крутиться в голові — як він взагалі на ньому вміщується... один? А якщо нас буде двоє… Боже збав! Мені що, зверху на ньому спати доведеться, чи, ще гірше, знизу?

І взагалі мені чомусь уявлялося, що Араґан неодмінно спить на величезній пуховій перині, застеленій криваво-бордовим шовковим простирадлом, у оточенні купи награбованого золота та срібла — а не на такому простому ліжку.

А як би ви відчували себе на місці Зоряни?

Читайте за посиланням — https://booknet.ua/book/darovana-chudovisku-b439732

І ще більше цікавого — ексклюзивні фрагменти, ілюстрації та закулісні деталі ви знайдете у моєму Telegram-каналі: https://t.me/MagicOfLusi ✨