Додано

19.08.25 20:17:06

Щира сповідь

ВІЧНІСТЬ — це щира сповідь молодої жінки, вихованої в суворих... традиціях. Вона розповідає про свій шлях від побожної дівчинки, до двадцятишестирічної жінки, яка відчуває внутрішню пустку. Це драма віри та тіла. Де прагнення чистоти та водночас жага любові й тепла розривають стерильний німий покров терпіння і очікування. Її сповідь — це крик про допомогу, болісна спроба зрозуміти...

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Маленька Мія

20.08.2025, 05:45:40

❤️ дуже життєво)

Світлана Фоя

20.08.2025, 13:33:12

Маленька Мія, дякую❤️.

Ромул Шерідан

19.08.2025, 20:29:21

Супер! Але посилання не працює;)

Показати 3 відповіді

Світлана Фоя

19.08.2025, 22:32:41

Romul Sheridan, У мене бабця піч підлампічувала))

Лана Рей

19.08.2025, 20:20:52

❤️❤️❤️❤️

Світлана Фоя

19.08.2025, 21:38:19

Лана Рей, дякую❤️❤️❤️

Світлана Фоя

320

відслідковують

Інші блоги

Елана Чунту

200 підписників - маленька перемога))

Ну що, мої любі, у нас тут маленький ювілей! Нас уже 200! Двісті людей добровільно натиснули кнопку «Відстежувати» й тепер змушені спостерігати, як я пишу книги, вигадую нові, періодично сварюся з власними персонажами

Крісті Ко

Знижка

Всім привіт! Сьогодні знижка на книгу Ти лише моя. Я підвівся на неслухняних ногах. Серце гупало в грудях так, що закладало вуха. Я хотів кинутися до неї, стиснути в обіймах і ніколи більше не відпускати, але

Юрчик Вікторія

Фінал "Mon cœur. Хто з нас художник?"

Безмежно дякую кожному, хто пройшов цей шлях поруч. Ваша підтримка — моє головне натхнення). Відпускати історію завжди непросто. Коли щодня живеш думками своїх персонажів, проходиш із ними крізь сумніви, небезпеки, неідеальні

Міра Гранд

Письменницькі будні: де живуть герої ???

Дорогі мої читачі! Часто автори діляться залаштунками: мовляв, сідаєш писати за чітким планом, герої слухняно крокують за сюжетом, а ти спокійно керуєш історією. Але знаєте, як це буває у мене? ;) Часто лорди, лікарі,

Талія Верес

Між рядками зі мною ☺️✍

Останнім часом, поки пишу нову історію, все частіше думаю про знайомства після тридцяти. У вісімнадцять чи двадцять два все ніби простіше. Сподобався хтось, пішли гуляти, проговорили пів ночі, а далі вже як складеться. А