Беру участь у грі і пишу свій міні-твір "Труси і табурет"

— Ей, ей, ти мене чуєш?

— Хто тут?.. Нічого не бачу — він сидить прямо на моєму обличчі.

— Це я. Вчора бачилися з тобою, поки він футбол дивився.

— А-а-а! Привіт, Труси.

— Привіт! Хоч прикол розкажу?

— Давай. Тільки ж нас сьогодні штани підслуховують.

— Ой, та ненада оцих конспірацій. Штани за день такого наслухалися, шо давно в ауті.

— Ну то розказуй вже! — проскрипів Табурет, за звичкою втягуючи кріплення ніжок.

— Так от… — почали розповідь, як завжди балакучі, Труси. — Цілий день я йому волосину гумкою затягував. Він шкрібся, мов навіжений! А я... відпущу-захоплю, а тоді... захоплю-смикну-відпущу.

— Ха-ха-ха! — глухо реготав придушений Табурет. — І я прикольнувся на днях. Це було щось! Він...

— Нє, ну шановний, — перебили його Труси, — ми ж давно знайомі, а у тебе все один прикол — мізинець йому рихтувати. Може, щось поактуальніше?

— Тююю, — скрипнув Табурет ображено. — Та іди ти! Це ж вічна класика!..