Я - нова авторка на Букнет, нова біда для вашої психіки, нова бджола у вулику цього порядку, який так нудно гуде! Я прийшла сюди дарувати божевілля, лякати спокійних, смішити темних і годувати тих, хто голодний до історій, де нічого не йде за планом. Ви готові? Я — ні. Але то ж і є фішка ХАОСУ!

У моїх історіях можна почути запах спецій, пряного вина, згорілої плоті й ще свіженької отрути. Можна побачити палаци, де раби стають коштовностями, можна впасти в бальну залу, де келихи летять у обличчя, а посмішки ріжуть глибше, ніж ножі. МОЖНА втекти стежиною, яка вся горить, і відчути, як шкіру обпікає полум’я, а можна втратити все, бо карма таки вас дістане, навіть якщо ви заховалися під ліжко! І якщо ви досі живі після цього — тоді ви готові до зміїного шипіння, що буде снитися вам уночі, і до помсти, яка смакує отрутою.

Східного вайбу не вистачає? У вашій каві мало піску? Ідіть у «Пісню Пустелі»! Там рабство, там палаци, там дівчина, яку купили, і господар, який страшніший за саму смерть. Спеції, спека, і крик, що застрягає в горлі.

А якщо хочеться гламуру? Ха! Гламур у мене — з кров’ю. В «Безперечно. Аристократка» бал — це поле бою. Келихи летять, леді бліднуть, чоловіки змінюють сторони швидше, ніж музику. І все це під кришталевими люстрами! Танцюй або здохни, ось і вся інструкція.

Полум’я? Тобі мало драми? Ну тоді гори у «Стежині Полум’я». Там магія — це злочин. Там дар — це вирок. І якщо твоя душа спалахує, то весь світ уже готує тобі вогнище. ТІКАЙ, бо хаос і тут сміється з тобою!

А тепер… ах, любиш красиве, так? О, то це для тебе «Підкорювачі Прекрасного». Красиве, розкішне, блискуче, виблискуюче! Тільки от маленька проблема: краса має ціну. І платять усі. Карма приходить тихо, як кішка, і сміється голосно, як божевільна.

І наостанок… моя улюблена отрута. «Зміїна Помста». Я була принесена в жертву. Я мала лежати в могилі. Але мене не прийняли навіть боги. І тепер я змія у людській шкірі. І мої зуби вже оголені. І моя отрута вже тече. Помста буде кривавою, слизькою, холодною і СОЛОДКОЮ. Ш-ш-ш-ш-ш…

Так, зараз у моїх книгах НУЛЬ символів. Порожнеча. Але хіба це не прекрасно?! Це ж початок. Це ж чорна діра, яка всмокче вас у мій світ. Це хаос, який тільки розгортає крила.

Я — Пані Хаос.
І я вже тут.
Смійся. Плач. Тікай. Пиши. Гори.
Бо хаос прийшов за тобою.