Я дослухалася до різних думок письменників і тому розділи будуть виходити один раз на день. Тільки зроблю невеличку перерву в неділю. 

«Чайки кружляли над водою, голосно й тужливо кричачи. Море стихло, стало спокійним, гладким, як скло. Сонце зійшло, припікаючи мокрий пісок.

Після шторму весь берег усипало уламками від кораблів, і не одного. Це місце притягувало до себе мотлох та страждальців.

Альбатрос приземлився неподалік уламків щогли, вдивляючись, чи немає тут чим поживитися. Він пройшов далі й натрапив на два нерухомі тіла. Птах походив довкола, оглядаючи, а потім вчепився дзьобом у волосся дівчини, де заплуталися водорості.

Х’ю одразу завопіла, розмахнувши рукою та злякавши надокучливого альбатроса. Вона сіла, нервово струшуючи пісок з обличчя й витягуючи з волосся сміття. І на мить зупинилася, дозволивши собі цю коротку хвилину спокою. Солоне повітря наповнило легені. Теплий пісок під ногами нагадував: вона жива. Цей спокій був оманливий, але саме зараз вона потребувала його більше за все.»