Усім привіт!❤️✨

Блог 15

Тема доволі популярна в нашому окрузі авторів. Як не порівнювати себе з іншими авторами?

Вони доволі популярні. Пишуть такі класні історії, і навіть читачі пишуть коментарі.

"А у мене..?" Тиша.. така натяжна, і водночас неприємна, вона давить на голову паралізуючи нас продовжувати творити. Забирають час, який ми могли зосередитися на писанні, а натомість жаліємося, бо ми не такі як відомі автори.

Тільки Ти не як відомий автор! Ні!

Ти власна особистість!

І так це доволі не цікаво бути не поміченим, закритим для усіх читачів. Та Ви не повинні звертати на це увагу. Ви пишете власні твори, свою історію. Інший автор пише свою історію.

Буває проблематично не думати про це все. "Ми не гідні. Нас не чують." Різні думки збиваючи з пантелику, з нашого шляху. Страшно продовжувати писати далі.

Я запитала у ШІ, що я заздрю тим авторам, у яких немає тиші під історіями, і він відповів: Це нормально. Значить Ти прагнеш більшого. І це не заздрість, а Тобі хочеться комунікації.

На початку шляху, коли Ти тільки реєструєшся на Букнет - читачів можуть і не бути, як і переглядів. Боляче. Зневіряєшся у себе. Але це тільки початок.

Уяви Ти друкуєш книгу. Потім ти її поширюєш, але твої очікування щодо книги зникли. Як Ти себе почуваєш? Припиниш? Зупиниш свій процес творчості? Через, що? Через те, що не помітили Тебе?

Тебе можуть ніколи не помітити, якщо здасися. Світ не любить слабких людей. Тож прагни більшого, і йди до мети!

Не варто чекати, що хтось Тебе помітить, напише відгук. Цього може й не бути взагалі.

І, що тепер робити?

Можна викладати у соціальні мережі маленькі умовам з історій. Не очікуйте на великий прогрес, бо завжди очікування вмирає на наших очах.❤️✨

Надіюсь, що я відповіла на Ваше питання!❤️✨ І мій блог Вам сподобався!❤️✨

З Вами Мелені Матхевен!❤️✨

Люблю та обіймаю!❤️✨

Досвідчені автори також проходили через таке як прості автори. Ми однакові, і не порівнюйте себе з іншими, бо тут ми різні. Пишемо ті історії, які живуть у наших серцях!❤️✨