Як не порівнювати себе з іншими?❤️✨

Усім привіт!❤️✨

Блог 15

 

Тема доволі популярна в нашому окрузі авторів. Як не порівнювати себе з іншими авторами?

Вони доволі популярні. Пишуть такі класні історії, і навіть читачі пишуть коментарі.

"А у мене..?" Тиша.. така натяжна, і водночас неприємна, вона давить на голову паралізуючи нас продовжувати творити. Забирають час, який ми могли зосередитися на писанні, а натомість жаліємося, бо ми не такі як відомі автори.

Тільки Ти не як відомий автор! Ні!

Ти власна особистість!

І так це доволі не цікаво бути не поміченим, закритим для усіх читачів. Та Ви не повинні звертати на це увагу. Ви пишете власні твори, свою історію. Інший автор пише свою історію.

Буває проблематично не думати про це все. "Ми не гідні. Нас не чують." Різні думки збиваючи з пантелику, з нашого шляху. Страшно продовжувати писати далі.

Я запитала у ШІ, що я заздрю тим авторам, у яких немає тиші під історіями, і він відповів: Це нормально. Значить Ти прагнеш більшого. І це не заздрість, а Тобі хочеться комунікації.

На початку шляху, коли Ти тільки реєструєшся на Букнет - читачів можуть і не бути, як і переглядів. Боляче. Зневіряєшся у себе. Але це тільки початок.

Уяви Ти друкуєш книгу. Потім ти її поширюєш, але твої очікування щодо книги зникли. Як Ти себе почуваєш? Припиниш? Зупиниш свій процес творчості? Через, що? Через те, що не помітили Тебе?

Тебе можуть ніколи не помітити, якщо здасися. Світ не любить слабких людей. Тож прагни більшого, і йди до мети!

Не варто чекати, що хтось Тебе помітить, напише відгук. Цього може й не бути взагалі.

І, що тепер робити?

Можна викладати у соціальні мережі маленькі умовам з історій. Не очікуйте на великий прогрес, бо завжди очікування вмирає на наших очах.❤️✨

Надіюсь, що я відповіла на Ваше питання!❤️✨ І мій блог Вам сподобався!❤️✨

З Вами Мелені Матхевен!❤️✨

Люблю та обіймаю!❤️✨

Досвідчені автори також проходили через таке як прості автори. Ми однакові, і не порівнюйте себе з іншими, бо тут ми різні. Пишемо ті історії, які живуть у наших серцях!❤️✨

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Лінн
19.08.2025, 11:23:23

Ось прямо мої думки =) Але з ШІ розмовляти марно - це як бесіда сама з собою, тому що він просто дзеркало в якийсь момент твою поведінку. Я теж на самому початку шляху. Але по-перше записуємо собі плюсик у карму, що взагалі почали щось викладати. А по-друге, згадуємо поведінку себе як читача. Я напевно тільки рік тому почала додавати в бібліотеку незакінчені книжки. А до того роками дивилася лише на ті, що були дописані. І я думаю, що не виняток із правил =) Тому пишемо, дописуємо і просто насолоджуємося процесом.

Показати 3 відповіді
Анна Лінн
19.08.2025, 12:03:01

Анна Лір, Все так. Тож тепер намагаюся виправитися і теж щось писати у коментарях. =)

Повністю згодна. Я тільки на початку шляху на Букнеті. Раніше часто порівнювала себе з іншими авторами, а тепер — лише з собою минулою. Люблю робити скріншоти своїх книг і дивитися на динаміку. Ось, наприклад, мій «Гріх перед шлюбом»: на 36 сторінці він мав 1000 переглядів і всього 120 бібліотек. А вже «Ті, що не прощають» — на 38 сторінці 1400 зібрали 260 бібліотек. Це означає, що читають активніше, і книга заходить краще. Значить, я рухаюся у правильному напрямку і можу ще більше.

А щодо заздрості… Думаю, вона природна. І це нормально . Без неї не було б конкуренції, а без конкуренції — прогресу. Саме вона часто змушує людей прагнути більшого й не зупинятися.

Мелені Матхевен
19.08.2025, 11:42:26

Світлана Романюк, Ох, яка ж Ви молодець!❤️✨ Я часто заглядаю до бібліотеки, і звісно шкода, що мало пишуть стільком переглядів!❤️✨

Щодо заздрості Ви праві! Заздрість змушує прагнути працювати над собою ще більше! ❤️✨

avatar
Анна Лір
19.08.2025, 11:33:54

Дякую, що розкрили це питання, чудовий блог! Намагатимусь слідувати вашим порадам♥️

Мелені Матхевен
19.08.2025, 11:40:00

Анна Лір, Дякую Вам, моя люба, що завітали!❤️✨

avatar
Лана Рей
19.08.2025, 10:40:41

Дякую за класний блог. ❤️❤️ ❤️

Мелені Матхевен
19.08.2025, 11:39:37

Лана Рей, Дякую, моя люба!❤️✨

Інші блоги
Деякі листи краще не відкривати... ❤
Альбрехт ніби згадав, навіщо прийшов. — Так, — він підняв руку, в якій був затиснутий конверт. — Хлопець, що приносить газети просив передати це вам. — Мені? — я насупився. — Так. Пану Ліліану де Вернею,
Март багато не буває...
...або Як я зрозуміла, що в мене є улюблене ім’я Вітаю, мої любі! Бути письменником — це коли ти створюєш цілі світи, продумуєш складні сюжети, а потім... називаєш героїнь у двох різних книгах однаково. Просто тому,
Анонс нової історії✨
Гарного вечора, мої любі сонечки ✨♥️✨ І нехай ця неділя буде для вас теплою, спокійною та наповненою маленьким затишком — з чаєм, пледом і думками про щось приємне… ✨Завтра виходить моя новинка✨ о 18:00♥️ Сподіваюся,
Запис на марафон взаємного читання розпочато!
Як і обіцяла в попередньому дописі, правила будуть доволі прості. Тому, будь ласка, прочитайте їх перед тим, як пропонувати свою роботу на марафон. 1. До марафону приймаються твори будь-яких жанрів. Але якщо якийсь
Майже знайшли!
— А мені можна з вами? — запитую з надією. Чоловіки перезираються. — Не варто, — каже Денис. — Дорогою тебе може знудити, доведеться зупинятися. А зараз кожна хвилина дорога… Я розумію: невідомо, у якому
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше