Трохи думок...

Три запитання, які ставить собі кожен читач беручі в руки книгу:

1. Навіщо мені це читати? 

2. Навіщо я це читаю? 

3. Навіщо я це читав?

Тож, маленька порада для авторів:

Пишіть так, щоб на перше запитання читач відповів із захопленням. 

Зробіть усе, щоб друге йому не спало на думку. 

І моліться, щоб третє він не поставив взагалі.

P.S. Блогів це теж стосується...

________________

Та вже традиційно — уривок:

"Денис поїхав учора після обіду, щойно ми повернулися з жіночої консультації, та повернувся лише на світанку — похмурий, змучений і знову невиспаний.

Вранці, суворо за розкладом, чоловік мовчки спускається на кухню до своєї традиційної ранкової кави.

— Ти не збираєшся сьогодні на пробіжку? — демонстративно здивовано запитую я.

Денис підіймає на мене втомлений погляд, уважно дивиться мені в очі, ніби бореться з бажанням сказати щось не дуже приємне. Але потім стискає зуби й майже безтурботно видає:

— Набігався вночі…

— Проблеми на роботі? — намагаюся підтримати розмову, як і належить хорошій дружині, але він тільки сильніше стискає зуби й потирає зап’ястя, прикриті, попри погоду, довгими рукавами сорочки.

Не хочу погіршувати ситуацію, тому не ставлю ніяких питань. Ні про «набігався», ні про «проблеми на роботі», ні про довгі рукави…"

"ВДАЙ З СЕБЕ МОГО ЧОЛОВІКА"

Розділ 36 вже на  сайті!