Коли плачуть через те, що побачили мене, то все просто, треба тільки зникнути. А тут… це щось нове. Мені було ніяково і я був збентежений. Єдине, до чого я додумався це підсісти до неї і покласти руку їй на плече. Я бачив, так роблять. Але потім все взагалі пішло не по плану, вона пригорнулась до мене і уткнула своє малесеньке обличчя мені… в груди? Що взагалі відбувається і як цьому зарадити? Чи не вперше в житті в мене почалась паніка, через цю малечу. Руки, які я розвів в сторони, в той момент, коли вона до мене пригорнулась, мабуть, варто було б покласти на неї, щоб заспокоїти. 

Перехожі дивились на нас з цікавістю, але не було осуду в мій бік, тому я зробив той тактильний контакт, який вимагала від мене ця ситуація. Я огорнув своїми руками цю дитину, яка виявилась ще меншою, ніж здавалась до цього. В порівнянні зі мною дівча було мініатюрним. Вона плакала по невідомим мені причинам, а я її заспокоював, бо нічого іншого не міг зробити. Втім, хіба це теж не рахується за допомогу, про яку вона говорила?

"Коли остання душа залишить мене"