Вітаю усіх, друзі). Вийшов новий розділ На спір — за коханням. Починається найгарячіше, переходьте читати та діліться враженнями у коментарях. 

❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️

Мої приятельки переглядаються, дивляться на мене і синхронно кивають, одними губами прошепотівши: «Готово». А це означає… Що настав час приступати до основної частини плану. Моя мета — викрасти брата Ірини. Так, це звучить дивно. І ні, я не божевільна… хоча деякі мої подруги під великим питанням.

— Вийдемо? — вдруге за цей вечір прямо глянувши в очі Дмитру, ледве помітно торкаюся до його руки кінчиками пальців.

Ох, якої мені витримки це коштувало! Тіло трусить дрібним тремтінням від хвилювання, пальці поколює, як після довгого перебування на морозі. Ледве стримуюся від ганебної втечі із зали. Але ні, беру його за руку і тягну до виходу. Різко повертаю в бік. Мій кавалер іде за мною, він звик перемагати, не звик сумніватись у власній привабливості.

— А я не очікував, що ти така швидка, дитинко, — відійшовши від початкового шоку, обіймає мене за талію.

Це — випробування. Для серця, нервів, самовладання. Напруга така, що здається повітря між нами потріскує, як перед грозою. Здригаюся, причому, здається, навіть помітно для нього. І стискаю руки в кулаки: не можна мене чіпати, я ще навіть до танців не звикла, а він уже…

— Я взагалі швидкісна дівчинка, — відрепетировано посміхаюся, заводячи його в темний кут за сходами й… спритним рухом руки засовую його руки за спиною на замочок наручників, витягнутий із бездонної сумочки.

Дякую тобі, братику, за те, що ти навчаєшся в поліційному університеті! Без тебе, твоїх лекцій і твого стенду з реквізитом, я б і близько не знала, як швидко і безпечно надягати наручники.

— Якого?.. — здивовано починає хлопець, але я акуратно прикриваю йому рота долонькою, і витягую з-за ремінця іграшковий пістолет, тицьнувши його в спину.

— Не рипайся, — зі смаком кажу, увійшовши в роль.

Ех, пальнути в нього водою? Хоча ні, ефект весь пропаде і вражень обмаль… Пограємо ще.