А якщо точніше… то не Божевілля, а ІВА 
Так-так, не зітхайте так важко, я знаю — мене не було цілих два (або навіть три?) тижні. І ні, мене не викрали ельфи, не затягнув у вир таємничий портал, і навіть Реанор мене не прихистив (дарма я так драматично чекала). Просто… життя. Ну, ви розумієте.

Але я тут, жива-здорова, майже при адекватності (майже), і повертаюся до письменництва.
Спойлер: не в тому шаленому темпі, як колись, бо якщо знову почну писати по 20 тисяч слів за ніч, то мене можна буде пакувати в божевільню без квитка назад 

Хоча, чесно, хвилюватись треба мені: бо це я пропала! Ви ж маєте повне право жбурнути в мене тапками (м’якими, плюшевими, будь ласка ).

Тож, оголошую офіційно: Іва повернулася.
Буду творити, але більш розумно… чи принаймні буду намагатись. Обіцяти нічого не можу, бо це я, а мої обіцянки — то завжди інтрига.

Ну, а ви як? Сумували?