На годиннику вже за північ, а я зловила натхнення на редагування. Вже завтра буде друга частина Академії Тіньового Права.

А зараз ловіть невеличкий спойлер:

— Наречені в білій сукні не просто так, моя люба, — почав тато свою чергову мораль.

Я закотила очі.

— Ну-ну, — батько підійшов і легенько торкнувся мого плеча. Обернув до дзеркала. — На нашому весіллі твоя мама розповіла мені про традицію білої сукні. Вона вірила, що цей колір символізує невинність та новий початок. Наречена в білому нібито обіцяє вірність і відданість чоловікові.

— Ха! — я не стрималася, і посмішка сама вискочила.

— Дарма ти так, — батько глянув суворо, хоч куточок його вуст зрадницьки смикнувся. — Білий відображає світло. Кажуть, він притягує щастя в сімейне життя.

— Тату… — я хихикнула знову. — Може, у вас із мамою він і був символом світла й невинності, але в моєму випадку це радше зрада і пітьма.

Батько м’яко посміхнувся й подивився на мене крізь дзеркало. Його погляд затримався, наче він зважував, чи говорити далі. Потім підняв руку й легко потріпав мене за щоку, наче я все ще маленька.

— Фіктивний шлюб не завжди тягар, — сказав він тихо. — Принаймні ми з твоєю мамою це довели.

— Що? — я різко обернулась.

Власне, ось Елі і її "біла" сукня. Точніше, як вона сама сказала: ШЕДЕВР.