Вітаю!

Роман "Під владою Хижого" — оновлено!

Уривок

— Романе, якщо ти хочеш весілля літом, то признач дату і зроби все, що потрібно. Як тобі подобається. Я ж буду присутньою на святі. Можливо, буду посміхатися. А ще з мене сукня, а усе інше за тобою...

— Принцесо, ти не офігіла? — волає Хижий.

Мене цей крик оглушує та виводить зі себе, та ще й вириває зі сонного стану. Я не терпітиму цього більше і коритися йому не буду. Підіймаюся й впевненою ходою наближаюся до чоловіка. Мені страшно, але я налаштована рішуче. Зупиняюся напроти Хижого і хоч руки тремтять, а серце б’ється в навіженому ритмі, сухо наказую:

— Припини ревіти, мов тебе ріжуть. У мене проблем зі слухом немає, — перехоплюю подих та додаю: — І так, я офігіла, коли твої мордовороти приперлися до мене додому і не забрали мене як заставу за борг. А тепер годі показувати з себе господаря життя: дай мені машину, я хочу поїхати звідси та відпочити від тебе та від твоїх наказів і криків.

Чоловік розлючено п’ялиться на мене. В його очах стрибають злі вогники, але я теж на грані зриву, тому не поступлюся.

— За умовами ми повинні бути всюди разом, — шипить, нагадуючи мені він.

— За умовами ти повинен мати повагу до мене, а її нема... — роздратовано випльовую і ще раз цілком серйозно запитую: — Машину яку можна взяти?

Хижий з хвилину мовчить. Я ж дивлюся, як емоції ходять по його обличчі, але вдаю незворушність. Я не збираюся відступати. Хоча навіть цікаво, чи поступиться він.

— Мою, — нарешті вимовляє чоловік, а за мить простягає ключі з масивним брелком, попереджаючи: — Це механіка. Сидіння відрегулюй і сильно не гальмуй, машина стає на місці.

Книга тут...

Приємних емоцій!