Ми сміялися й танцювали, і, мабуть, збоку це могло здаватися так, ніби мати й донька святкують щось особливе — те, що поєднує їхні тіла ще сильніше, ніж рідна кров, яка гарячою лавою тече в жилах. Я із захопленням дивилася на Лоренаду й упіймала себе на думці, що жіночий вік — лише цифра, порожній факт, адже дівоча душа ніколи не старішає, не в’яне; варто лише подарувати їй хоч крихту любові та турботи — і вона миттєво перетворюється на чарівну істоту, яку зморшки й сивина роблять іще прекраснішою, рідкіснішою та ціннішою.