Усім привіт!❤️✨

Я сиджу за столом, розриваючи листки на шматки, мов позбуваюся свого старого життя. Воно нищить мене. Я наче здаюся спокійною людиною, але всередині у мені вирує тривога, яка посилює цю тривожність, подаючи знак "SOS". Тіло хоче відпочити та я не дозволяю. Постійно хвилююся, не даючи ні секунди на відпочинок. Мене розриває, але стараюсь не показувати це нікому, хіба що хтось може помітити як я мну пальці. Ніяк не позбудуся цієї дурної звички.

Може так воно має бути? Але чи тривога - це нормальний знак? Я теж думаю, що ні. Тривога - це той стан, якого потрібно лікувати. Адже якщо запустиш, потім виникнуть такі проблеми, що будеш вигрібати веслами.

Моє життя не таке веселе, якби мені хотілося про це розповідати. Але завжди в чомусь можна знайти щось хороше, прекрасне. Та це не той момент, коли потрібно опускати руки, але я опускала і не один раз.

Навіть зараз пишу ці речення, а в голові такий ураган. Робота, дім. Робота, дім. На себе не вистачає часу, аби помріяти, аби знайти хобі, чи навіть щось написати. Я вже майже забула як це писати швидко, коли приходить натхнення. Або ж коли приходить натхнення саме в тому місці, де немає ні блокнота з ручкою, ні телефона, щоб часом не забути. Бо це хороші слова. Такі, що серце рветься на волю, аби мене змогли почути, аби не обминали.

Я не хочу бути сором'язливою, але це саме те, робить мене справжньою.

Хіба варто працювати там, де вам некомфортно? Розумію потрібні гроші, бо творчість на даний час не допоможе так швидко, але ви не повинні працювати там, де не щастить чи немає натхнення як у мене було.

І я усвідомила - це не моя робота працювати у магазині. Я маю бути там, де є натхнення...

І ви повинні це усвідомити. Вам повинна робота приносити задоволення, щоб Вам кортілось працювати, щось починати, а не навпаки вбивати себе тим, що не подобається вашій душі...

З вами Мелені Матхевен!❤️✨

Люблю та обіймаю!❤️✨

Знайдіть своє світло серед темряви, і Ви побачите як стане Вам легше дихати...❤️✨