Підглянемо в нову главу книги “Сімʼя з випробувальним терміном”? Вона вийде опівночі, а поки трішки спойлерів і гумору ❤️

Спойлери:

Мені треба попросити Сола про послугу, але ніяк не наважуюся заговорити про колишнього.

— Даро, я бачу, тебе щось турбує.

— Це так помітно?

— Ти вже втретє підходиш мішати макарони, хоча забула вкинути їх у воду.

— Оу…

І дійсно забула. Вода самотньо булькає в каструлі й чекає хоча б солі. Так само закипаю і я в передчутті розмови.

Чоловік полишає салат і повертається обличчям до мене. На ньому рожевий фартух з квіточками, і це так мило, що усмішка сама проситься на вуста.

Сол усміхається так щиро й відкрито у відповідь, що на серці тепліє, і всі труднощі відходять на другий план, перестаючи тиснути на плечі.

Я пригадую минулу ніч. Його міцні теплі руки на своєму тілі, і як гаряче було всередині від його рухів, і як розливалася жилами насолода… Здається, червонію, бо щоки пашіють.

— То що? Ти хочеш мені щось сказати?

Те, що я хочу в цю мить, далеко від розмови. Гадала, що перестане так крити ним, коли нарешті отримаю розрядку, проте ні. Мммм… А бачити весь час чоловіка як предмет своїх сексуальних фантазій — це теж сексизм?

Струснула головою, аби скинути з думок позначку «18+», й ледь не стукнулася об холодильник. Хто герой дня? Правильно — я.

— Я говорила з Владом. Домовилися зустрітися сьогодні за кілька годин.

Сол мовчки розглядає мене. Погляд неможливо прочитати, як і вираз його обличчя.

Я боюся, що зараз матиму лекцію в кращому випадку, а в гіршому — отримаю порцію недовіри й пропозицію піти на зустріч разом.

— Я пригляну за Емілі. Ми весело проведемо час. Можеш не турбуватися.

Мене з голови до ніг криє теплом, ніби хвилею. Нічого кращого в житті не чула. Можливо, оце відчуття, що квітне в грудях, і є кохання?

— Дякую.

Почуваюся так, ніби стою над кар’єром і дивлюся вниз. Від хвилювання серце гупотить аж у скронях. Хочу сказати щось більше, та не можу дібрати слів. А тоді думки плутаються, бо на кухню в’їжджає черепаха на скейті.

Саме так, я не помилилася. Черепаха їде на скейті по підлозі в наш бік.

За нею слідом біжать Емі з Платом.

— Міша хоче покататися, — пояснює хлопчик.

Він кидає у мій бік швидкий погляд і відвертається. Схоже, незручність між нами лишається, але до цього доберуся ввечері. Мені ще з колишнім стосунки з’ясовувати…

— А чому вона примотана скотчем? — запитує Сол так спокійно, ніби не про черепаху на скейті запитує, а про погоду за вікном.

— Це ремінь безпеки! — вигукує Емі. — Ми хотіли й шолом надіти, але вона не дає. Мама, скажи їй, що це небезпечно!

— Міша, кататися на скейті без шолома небезпечно! — підіграю я.

— Можна голову зламати! Вона відпаде й покотиться у ліс, як колобок! — авторитетно заявляє донечка.

Я червонію ще більше, а Сол сміється. 

Зазирайте на вогник до героїв книги “Сімʼя з випробувальним терміном”!

Також, по традиції, пропоную вам дружбу в мережі. Більше розіграшів, інформації від автора й щирих розмов ❤️

ТікТок  ❤️  Інстаграм  ❤️  Фейсбук  ❤️  Телеграм