Вони плачуть, коли бачать...

Вітання) 

Зараз у тік тоці шириться такий тренд тренер/косметолог/психолог/тощо плаче, коли бачить...ну і там від чого він саме впадає у печаль)) Наприклад, косметолог плаче, коли бачить, що ти витираєш обличчя звичайним рушником, а не паперовим одноразом)). Типу часті порушення їх пацієнтів, чи кого там))

Пропонує скористатися цим в межах простору Букнету, крізь призму своїх книг чи героїв))

Отож, я б сказала так: редактор плаче, коли баче мій текст у книзі "Занадто різні екземпляри". Ахах...чомусь відчуваю, що над цією книгою редактору довелося б особливо попітніти (ну якби він у мене був). І хоч там легкий, навіть трохи дурнуватий стиль, і молодіжна усіляка двіжуха, та все ж мені відчувається, що там її добряче треба редачити. Але найбільше редактор би плакав над Святиком. Адже, Свят це у нас головний герой цієї книги, який і якраз працює редактором. Думаю усі редактори читаючи його правки зробили б таке ось обличчя...типу хто це такий? Він не з наших!)) 

P. S. Якщо би хтось захотів допомогти з помилками (бо такі добрі люди находилися) я буду рада. Майбутньої книги, чи будь якої іншої))

Далі маніпулятор/тиран плаче, коли читає книгу про Артура, зокрема першу та другу частину). А все чому? Бо в першій книзі циклу цей герой був у нас типовим представником цієї "касти". Себто, цього чоловіка цілком заслужено можна вважати тираном! Маніпулятором? Теж так, сто відстоків так. Але в уже в книзі "Бути людиною" герой розкривається зовсім з іншої сторони, найперше для мене самої, як авторки, і для читачів також. Усі манупулятори, ті що по істині такі, кричать від обурення. Так і бачу, як вони гомонять між собою: ми його втрачаємо!)) (трішки сарказму). Як можна з тирана самому стати жертвою.? можна))

Ох, моя юність плаче, коли баче книгу ""Відлюбилося". А чого? Бо це фактично книга про мої найкращі роки життя, а саме пеірод навчання у медичному коледжі. Чесно, то прекрасний час, який мені хотілося залишити в якійсь книзі)) Тому герой Тімоха та Каріна не такі уже й вигадані=) Звісно, авторка то все трохи прекрасила і додала від своєї фантазії, але таки є у книзі відлуння моїх спогадів та того першого юного кохання, яке залишає після і теплий і болючий слід. 

Ну і хватить)) може ще продовжимо)) Або ви, якщо вам сподобався цей тренд, можете продовжити його у своїх блогах) якщо ви автор)) А якщо читач, то скажу вам від усіх авторів: автор плаче, коли бачить, байдужість до своїх героїв з боку читачів)) І автор дуже тішиться, коли його герої подобаються ще комусь крім нього)) 

Гарного часу доби)) 

телеграм автора