Ви звертали увагу в слр, фентезі - всюди, де йдеться про кохання, хепі енд намагається зафіксувати цей гормональний накал між героями. Герой і героїня, що від кохання на очі не бачать, планують залишатися такими самими решту життя)). Ясно, що в реальному житті це неможливо і згубно ( мільйонери швидко б збанкрутували, бандитів пристрелили). Наші предки теж прагнули абсолютних почуттів і вирішували це за допомогою богів. Віддавали їм на відкуп якусь пристрасть - кохання, війну, страх, владу. І молилися до кожного по своє. Бо не може смертна людина все життя бажати одного й того ж. Вона росте, дорослішає, розвивається. Змінюються її бажання і цілі. І лише боги безсмертні і вічно юні))
Так, просто роздуми...
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ думаю, що прагнення стати Богом у нас від того, що ми не вміємо миритися з обмеженістю. Нас дратує кінечність — почуттів, життя, навіть успіху. Ми хапаємося за моменти, боїмося втратити. Але в цьому й суть — людина сильна саме тому, що смертна. Бо відчуває гостріше. Любить сильніше. Страждає глибше. Богам це недоступно. Вони вічні, а ми — палаємо.
Jane Doe, Ага, цей вічний конфлікт між прагненням зафіксувати щось невловиме і власною постійною непостійністю)
Цікаво. Так, людина частково смертна. Але не повністю. Лише її тіло. Душа, божественна і вона хоче іншого аніж тіло. Тому вона хоче бути тим, ким вона стає після фізичної смерті.
Це так, єресі)))
Руслан Баркалов, То ви вивчили всебічно питання душі? І маєте неспростовні підтвердження її існування?
Цікава ідея, щодо богів.
От мені завжди хотілось прочитати книгу, яка не закінчується весіллям, перемогою, а навпаки показує життя пари після. У "Повернути й прийняти", реалізувала цю ідею, і все одно додала традеційний епілог, де є перемога, сім'я і всі інші атрибути happy end)))
І от зараз думаю, це на нас, читачів, так впливають казки і їх структура з обов'язковим щасливим фіналом і крапкою; чи все ж, казки мають саме таку структуру, бо це людська потреба - зафіксуватись, неможливість витримати невизнвченість, відкритий фінал?!
Доречі, зараз згадала, що у "Три кохання на шляху до себе", я все ж спробувала завершитись на оцій невизначеній ноті: "я не знаю, що принесе майбутнє..."
Айсі Дора, Деякі історії потребують саме відкритого фіналу... Можна поєднати його і з хепі ендом, це залежить від майстерності автора і від того, що саме він вважає хорошим завершенням історії) Тільки йому розставляти акценти, вибирати ракурси...
Цікаві роздуми... Та, здається, це про вічне кохання. Тобто, Ви, натякаєте, що його не існує? Ну я б поспорив;)))
Дієз Алго, Згоден. Переконали)))))
Це мрія) Ми хочемо читати про мрії)))
Чарівна Мрія, Та ясно)) То, скоріше, міркування про природу цих мрій
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати