Вітаю!

Мої любі, запрошую до знижки на подорож у часі!

Уривок 

— Одного разу коли пан поїхав у Польщу, його слуги у лісі знайшли дівчину, яка заблукала. Привели її у двір Касіяна. Прикажчик віддав її сестрі пана, а та відправила її до слуг аби допомагала. Коли повернувся пан, то дізнався, що дівка бавила його сина. Касіян зм’як призначив дівці доглядати малих. Та в першу же ніч весь замок чув як він знущався з неї. Дівка чахла та марніла. Одного разу коли пан поїхав у справах дівка втекла. Пан наздогнав її, та кинув у темницю продовживши свої знущання. Коли пан знову поїхав зі замку, з темниці дівку випустив малий, син пана. Дівка втекла, пан повернувшись не знайшов її. Він саме привіз бочку золота яке десь відвоював. Дізнавшись, що дівка втекла в ярості сів на коней та помчав з ним. Доїхав до першої глибокої ями коні не слухали його. Коротше втопив він те золото в болоті, від якого до того часу й сліду не залишилося. Касіян знавіснів, три роки мордував всіх у замку, чимало людей зжив зі світу, а потім захворів на невиліковну недугу та до року помер, а золото так і залишилося на дні того болота.

— І де ми шукатимемо, те болото? — Запитав Коля коли Тарас замовк.

Блондин за кермом хмикнув, глянувши на свою кохану.

— А ви гадаєте, я вас сюди заради розваги привіз? Ми з Монікою цілий рік шукали інфу, і не тільки в павутині інтернету. Ми розпитували старожилів цього села та навколишніх сіл. В нас є точна складена карта, того болота в якому затонуло золото. Все необхідне для цього теж. Минулого місяця я придбав хороший глибинний металошукач, але лопатами помахати доведеться. Бо відомо лише місце того болота і то не точно.

— Гадаєш нам тижня вистачить? — Допитувався Мирон.

— Гадаю, ми впораємось головне знайти золото, а все інше.

— А дозвіл? — Напружився Віктор.

— А це питання ми зараз з тобою владнаємо з місцевим головою.

— Ми тут на цілий тиждень, потрібно було трейлер найняти, а то житимемо як дикі. — Обурилася білявка в куцому одязі.

— Стелло, найняти чотири трейлери на тиждень, це надто велика розкіш. Та тобі цього ніхто не забороняв. — Чоловік перевів подих звернувшись до компанії. — Так шановні, якщо когось щось не влаштовує, можу підкинути до села. Звідти ходять автобуси, до вечора до столиці дістанетесь. Якщо ж всіх все влаштовує, мовчимо, не виносимо мені мозок, та й зрештою ми не на відпочинок приїхали. — Чоловік поправив біляву чуприну. — Тепер до головного. Ми з Віктором їдемо в село. Мироне, Колю, розкладете один намет. Там дівчата облаштують кухню та приготують обід, а там гадаю і ми повернемося.

ЗНИЖКА!!!

Приємного читання!!!