— Там водоспад. Навряд чи хтось робив би вихід за водоспадом.  

Джин погодився, а потім надув губи:  

— Звідки б мені це знати. Мені навіть у ліс виходити забороняли. Один раз вивезли — ледь не вбили. — Він говорив про прибуття на острів. — Другий — ледь не вбили. — Про те, як вони вночі покаталися на розбитому джипі. — І третій теж. — А це Джин згадав про те, як вони з Колом таємно виїхали на озеро.  

— Якщо цей острів колись стане безпечним — я покажу тобі водоспад. — Тихо сказав Кол, беручи Джина за руку. — А якщо не стане, то я покажу тобі інші водоспади. Найкрасивіші у світі.  

Джин здивовано кліпнув:  

— Ми не залишимося в Китаї? Що ж, — він запустив руку у волосся на потилиці. — Тоді доведеться вчити англійську. — Він нервово посміхнувся.

Кол раптом підійшов ближче й заграв щелепами. Джин несвідомо зробив крок назад. Але Кол напирав. Він схопив його за шию й притягнув до себе. Серце Джина забилося швидше, він став важко дихати, але не міг вимовити й слова.  

Замість нього почав говорити Кол:  

— Ти… навчиш мене англійської?.. Коли сам вивчиш?.. — Прошепотів він, торкаючись своїми губами губ Джина.

А гарячу сцену з пані Бріною виставляти в блог не можна ;) Тому «Острів розбитих спогадів». Через день о 21:00))

Щиро ваша, 
Olha Alder ღ

Телеграм-канал "Вільхова садиба"