Всім привіт. Хотіла повідомити, що сьогодні стартувала передплата на книгу "Все одно моя".

Я вирішила, що зовсім не буду робити знижку в передплаті на цю історію. Більше того, за 14 днів ціна на книгу сильно зросте. 

Історія буде написана як завжди швидко. Я завершу передплату до 45 днів. Оновлення будуть щоденні, як і зараз. 

Тому я дуже прошу вас купити книгу "Все одно моя" зараз, бо покупки в першу добу передплати - це дуже важливо для статистики автора. 

Прошу вас підтримати мене, дякую і купити книгу "Все одно моя". А я поки що нагадаю вам, про що ця історія.

Анотація до книги "Все одно моя"

Я кохала його до безтями, хотіла обрадувати такою довгоочікуваною вагітністю, але випадково виявила, що мій чоловік зовсім не той, за кого себе видає… 

— Зараз ти посидиш в цій кімнаті. Даси мені зібрати речі. Або я піду без нічого, прямо в цьому халаті. І ти мене більше не побачиш.
Він дивився на мене так, ніби я щойно вирвала йому серце. І це було жорстоко з його боку. Бо насправді серце вирвали мені. 
Я не хотіла, щоб мою дитину ростила така людина. Як би сильно не кохала його. 
Я обійшла його, міцно стискаючи тест в кишені. Ця ніч стала початком кінця. Я не могла залишатися з тим, хто так підло зрадив мою віру. І навіть якщо я все ще кохала його — цього було вже надто мало.
— Прошу, Давиде, не шукай мене… — я таки схлипнула і швидко пішла до дверей...
Щоденні оновлення, окрема книга

ЦИТАТА

Я зробила крок до дверей — і світ зсунувся. Спочатку тихо, як коли темніє кадр у кіно; потім різко. Під грудьми з’явився тупий біль, у скронях зашуміло. Я вхопилася за поручень, пальці зісковзнули по шершавому дереву.

— Мамо… — поклик вийшов слабким і чужим.

Мама вже бігла, її кроки, зазвичай тихі, тепер луною розривали повітря.

— Соню! Що з тобою? — її руки торкнулися мого обличчя, холодні пальці ковзнули до шиї, а я ніби бачила це все зі сторони.

— Голова… запаморочилось, — намагалася усміхнутися, але губи стали ватяними. Нудота підкатила до горла, в очах спалахнули чорні цятки. 

— Лягай, не рухайся, — мамин голос тремтів, вона ледь провела мене до дивану. — Дихай зі мною. Раз… два…

На дивані мама притиснула мене до себе однією рукою, іншою набирала «103».

— Швидка? Жінка тридцять два… так, раптове запаморочення голови, слабкість, нудота… адреса…

Мені хотілося сказати: «Не треба, я просто перенервувала», — але губи не хотіли ворушитись. Дихання стало коротким і важким. Я намагалася триматися за голос мами, за запах яблучного пирога і м’яти, за теплу смужку світла нічника з кімнати, де спала Аліса.

— Все добре, доню, все добре, — повторювала мама,  але я чула в її голосі невпевненість. 

За хвилину я почула, як завили сирени,  або мені здалося. В останньому відблиску світла перед очима я подумала про завтрашнє «опівдні», про чашку кави в маленькому кафе й про те, як скажу йому: «Я боялася, але дуже кохаю тебе, завжди кохала». Хотіла втримати цю думку, як нитку, що веде з лабіринту темряви.

КУПУЙТЕ КНИГУ "ВСЕ ОДНО МОЯ" ЗА НАЙДЕШЕВШОЮ ЦІНОЮ ТІЛЬКИ ЗАРАЗ

ЗНИЖКИ В ПЕРЕДПЛАТІ НЕ БУДЕ!

ПІДТРИМАЙТЕ МЕНЕ В ПЕРШИЙ ДЕНЬ, ДЛЯ МЕНЕ ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

КУПУЙТЕ КНИГУ "ВСЕ ОДНО МОЯ" ЗА НАЙДЕШЕВШОЮ ЦІНОЮ ТІЛЬКИ ЗАРАЗ

ЗНИЖКИ В ПЕРЕДПЛАТІ НЕ БУДЕ!

ПІДТРИМАЙТЕ МЕНЕ В ПЕРШИЙ ДЕНЬ, ДЛЯ МЕНЕ ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

ВАША ВЛАДА =)