«— А тепер сідай рівно. Їж піцу, пий воду. І запам’ятай: ми воскресаємо. І зробимо це красиво.»
Фраза, яка так і не потрапила у фінальну версію моєї книги «Закохай, але не закохайся»
Трішки шкода — вона мені справді подобається. Але така її доля.
Хоча... можливо, колись вона таки з’явиться в одній із наступних історій
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе цікавий і зворушливий пост. Цей уривок справді сильний і наповнений глибоким змістом. Він викликає цікавість, про що ж ця книга. Дуже зрозуміло відчуття авторки, коли доводиться видаляти хороші, але не вписуються в сюжет фрагменти. Це показує, як багато роботи та "зайвого" матеріалу залишається за лаштунками. Залишається сподіватися, що ця фраза дійсно знайде своє місце в майбутніх творах авторки.
Ася Рей, Дякую! ♡ Мені дуже приємно чути, що вона знайшла відгук. Можливо, колись вона таки з’явиться у новій історії — і тоді вже точно влучно))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати