Знаю декілька авторів, у яких є власні книги, які вони дуже не люблять, м'яко кажучи. Навіть Конан Дойль трішечки недолюблював свого "Шерлока", хоч той і приніс йому неабияку популярність. Я особисто, до своїх книжок ставлюся як до своїх дітей))) вони не ідеальні, деякі я вважаю не дуже вдалими, але вони такі як є, вони мої, і мабуть за це я їх люблю по своєму))) як кажуть "обнять і плакать"))) а як ви ставитеся до своїх творінь?)
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтиобожнюю...палко та нестримно.
Jane Doe, )))
Ставлюся добре, коли пишу, редагую, перечитую. Але, коли минає час і я, так би мовити, сепаруюся від них(до теми дітей), то починає здаватися, що мої книги не варті уваги, я їх погано написала і все в цьому ж дусі. А так - вони гріють мені душу❤
Night Rain, Бо вони відображають зростання автора, є його історією та досвідом)
Відношусь до них, як до дітей. Жалію недолюблених читачами. Пишаюсь тими, хто досяг висот і топів. Розмовляю з ними і підбадьорюю. Немає таких кого не люблю)) Всі мої рідненькі
Світлана Романюк, О, так) за деяких сумно, що їх не розгледіли так, як автор) бо для автора, книга - то більше, ніж написано ним. Скільки думок персонажів не увійшло до книги, про які думав автор, скільки відчуттів та емоцій залишається в голові... Читач цього не бачить, а автор про них знає)
Я теж до своїх книжок ставлюся, як до своїх діточок. Ну і як буває іноді в житті, є не досконалі і не ідеальні, але тут вмикається "материнська" безумовна любов. Я однаково люблю свої дітища. Навіть ті, що називаю "валізами без ручок" які майже не читають, бо вони не формат для цієї платформи, і видаляла їх вже, мабуть, тричі, але все одно повернула, бо я над ними працювала так само — довго і кропітливо. Звісно, що я вважаю свої творіння недосконалими і далекими від ідеалу, як напевно кожен, або більшість із авторів. Завжди хочеться, щоб вони були кращими ))
Анна Потапенко, Ага, бо після кількох вичиток завжди руки лізуть щось змінити, і так можна до нескінченності))) тому після трьох перечитувань вже лишаю в стилі "хайтак", є в мене ще один стиль, але мене тоді забанять ))))
Наші книги - це наші сліди у світі, спосіб сказати: «Я була тут, я відчувала, я творила». Тому обіймаю їх усі - і ті, якими пишаюся, і ті, що викликають легку усмішку. Вони всі мої діти, мої зірки, мої тихі сповіді світу.
Тала Княжа, Аналогічно)
Свої творіння я обожнюю і час від часу перечитую. Подобається такий стиль письма, як у мене, і якщо знаходжу схожого автора, то перечитую у нього все)))
Ріна Март, Навіть не знаю, як охарактеризувати свої твори) Вони мають багато гумору та сарказму, але з серйозною ноткою) їх легко читати. Але запропонувати вам практично нічого, бо зараз публікую перші твори, які були пробою пера) там прослідковується мій стиль, але я прекрасно розумію, що вони могли б бути кращими...) переклад займає час
Не уявляю, як можна не любити свою книжку) Мені мої герої як рідні) Іноді за них переживаю більше, ніж за реальних людей))
Анна Потапенко, Аналогічно) Бо письменник все знає про своїх героїв, і про дитинство, і про всі психологічні травми)
Обожнюю їх, а що можна по іншому?)))
Вікторія Калиновська, Виявляється можна)))
Ну, іноді, дітей теж не дуже батьки люблять. Але саме ті діти і найбільше розвиваються. Щоь подібне і з книгами.
Ти творець. Це твоє творіння. Як і дитина. Ну а нормальний батько чи мама мали би любити своїх дітей.
Руслан Баркалов, Я початок написання книги називаю пологами) поки все в голові розкладу і упорядкую, то ходжу і страждаю) сюжет, персонажі, цікаві повороти, справжня каша) як почнеш, то потім легше, книга сама пишеться)
Я люблю всі свої книги. ❤️ ❤️ ❤️
Лана Рей, Бо в них частинка душі)
Люблю своїх героїв і історії, навіть якщо вони неідеальні. Перша книга має для мене особливе місце — з нею почалося все.))
Тіна Івеліс, Первенець))) є таке?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати