Друзі, я зараз трошки на сонечку гріюсь, тому не така активна, як зазвичай. 

Але ОНОВЛЕННЯ книг по графіку))

Сьогодні з вами хочу поділитись уривоком з вечірнього розділу Заміж Не за принца. Розділ від імені Деміана, все як ми любимо)

Коли вона піднялась і побачила мене. Цей погляд… не міг належати принцесі, про яку нам доповідали. Не міг належати ні одній жінці з цього двору. В ньому не було очікування дозволу. Не було пустої поваги до титулів. Лише тверда оцінка. І відверте розглядання. Вперше в житті мені здалось, що поглядом мене роздягли й препарували.

Вона мене не боялась.

І це було зухвало. Небезпечно. Хворобливо привабливо.

Я підійшов ближче. Намагався нависнути, перевірити, чи вона зламається. Але вона тільки нахилила голову і злегка примружила очі. Відповідала холодно, без страху, інколи кокетливо. Посміхалась саркастично, і трохи втомлено. І в той момент я захотів доторкнутись до неї.

Не як чоловік до жінки. Як хижак до дичини, що посміла огризатися.

Я уявив, як торкаюсь її шиї, перевіряючи, чи тремтить вона від страху. Як стискаю її зап’ястя, аби переконатись, чи зламається вона під натиском. Як притискаю до себе — щоб змусити відчути, хто тут головний

Приємного читання)