Вітаю!

Сьогодні діє знижка до роману "Закохана в осінь та у тирана".

Уривок

— Добрий вечір! Це ви просили мене прийти сюди.

— Якщо тебе звати Ольга, то я. — Не обертаючись кинув, та суворо наказав. — Замкни двері.

Повисла коротка пауза, а по ній зазвучало спантеличеним тоном запитання. Та емоції цієї дівки, не хвилювали чоловіка.

— Навіщо замикати двері?

— Аби нам ніхто не завадив. — Холодно відмахнувся.

— Сюди, і так ніхто не зайде, доки ми звідси не вийдемо. — Невдоволено фиркнула дівчина.

— Ми?!! — Зірвано перепитав через плече.

Позаду почув важкий стогін, а за ним пояснення.

— Спочатку ви, а потім я, або ж навпаки. Яка різниця? — Почув зітхання, а за ним невдоволений текст. — Мені сказали, ви тато Олежика, і хотіли мене бачити...

— Так хотів... — Зірвано кинув, і не міняючи пози, упереджено продовжив. — Та для того, аби попросити тебе, обмежити своє спілкування з моїм сином.

У кімнаті повисла важка напружена пауза, а за нею несміло прозвучало, запитання.

— Чому?

— На це є багато причин. — Холодно заявив Олександр, хоча настирливість цієї дівки виводила, та все ж, взявся пояснювати. — Першою з них, є те, що я не хочу, аби мого сина оточували чужі люди, та мали на нього вплив. — Пильно вдивлявся у вікно, та шалено нервував. — Наступне, — Я не хочу, щоб вас у двох бачили у людних місцях. Іще одне, тобі потрібно влаштовувати своє життя, а не возитися з чужими дітьми. — Зітхнув та повний люті продовжив. — Іще одна причина, — я не збираюся, одружуватися з тобою, хоч якби ти не прив’язала малого до себе. І останнє, мій син вже прикипів до тебе, і коли ти награєшся та зникнеш з його життя, ти розіб’єш йому серце, а я не хочу, аби він страждав.

Знову повисла тиша, сподівався дівка після почутого мовчки піде, та помилився. Витримавши не коротку паузу, Ольга випалила.

— Взагалі-то, я за вас заміж не збиралася, — і це одне, а інше, — мені не потрібен б/у мужчина. Я у свої роки, цілком спроможна знайти нормального чоловіка, а не хама у його подобі.

Очі Олександра вмить округлилися, а почуте зачепило гордість та самолюбство, «Яку ж морду потрібно мати жінці, щоб таке говорити?». Різко оглянувся, і оторопів від побаченого. Перед ним стояла дівчина у золотистій сукні. Погляд стрибнув на обличчя дівчини, яке здалося надто знайомим, «Вона схожа на ангела...». Промайнуло в голові. Кліпнув збагнувши, що це донька Бориса Шостака.

— Оля?!! — Збентежено кинув.

 На мить закрив очі, «І як же я одразу не здогадався, про все. Потрібно було лише включити мізки, але вони останнім часом погано працюють». Серце забилося в шаленому ритмі, опустивши закладені на грудях руки, рушив до неї...

Знижка тут..

Приємних емоцій!