Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману "Під владою Хижого".

Уривок

— У нас обох немає права на зраду, і наш шлюб триватиме, доки смерть не розлучить нас...

Хижий теж важко дихає, дивлячись мені в очі. Повисає напружена пауза, від якої навіть повітря знущається навколо нас. І, якщо чесно, не розумію, що діється. Я мала б відчувати відразу до цього чоловіка, а не тілесний потяг. Кілька секунд збираюся з думками і випалюю:

— Як на мене, це досить банально, — зволожую пересохлі вуста та попереджаю: — Але якщо ти все ж підеш наліво... Не очікуй, що я тобі пробачу. Я піду без розлучення та попередження, і це не буде порушенням. Ясно тобі?!

Чоловік буквально вдавлює мене у своє тіло, і я відчуваю, як паморочиться в голові від приємної втоми, що охопила тіло.

— А якщо наліво підеш ти? — гарчить він.

Мені важко метикувати. Важко хоч щось відповісти, просто мовчу на його слова, а за мить з моїх вуст злітає наказ:

— Романе, відпусти!

— Ти не відповіла... — гримить він, наче не чує.

Мене нахабність чоловіка дратує, тому зухвало заявляю:

— Якщо я піду на зраду, то це буде твій прокол, Романе. Від хороших чоловіків наліво не ходять.

Сподіваюся, така фраза остудить його жар і він нарешті відпустить мене.

Книга тут...

До півночі планую опублікувати іще один розділ.

Приємних емоцій!