Мої сонечки!

Запрошую до оновлення роману Даяни та Каріма!

Сьогодні в цьому романі діє — марафон розділів. Один розділ вже чекає на вас, а ще два будуть опубліковані до кінця доби. Книга стрімко наближається до завершення. Її публікація закінчиться дуже скоро. Тож поки є можливість придбати їх за низькою ціною. 

Уривок

Розплющую очі й не можу второпати, що коїться. Мене розбудили крики і те, що у дворі чи то бійка, чи то біганина. Схоплююся на рівні ноги й швидко одягаю штані та йду зі спальні. Даяна спить надто міцно, тому не хочу її чіпати. Вийшовши в коридор, чую, як у кабінеті розривається мій телефон. Прожогом кидаюся туди. Хапаю телефон — це телефонує мій начальник безпеки. Знімаю слухавку і чую:

— Каріме, забирай Даяну та малих у підвал. Кравченко зробив облогу, зараз у дворі небезпечно. Може бути стрілянина. Підмогу ми вже викликали.

— Зрозумів… — шиплю й, кинувши слухавку, кидаюся по Даяну, бо зараз найбільше боюся за неї та дітей.

Розбудив її, а вона сонна, нічого второпати не може. Неохоче йде за мною, на ходу одягаючи халат.

— Дівчинко моя, поквапся, — нервуючи, прошу.

— Каріме, що трапилося? Ти можеш пояснити? — заперізуючи одяг, допитується вона у цілковитій темряві.

— Даяно, Кравченко тут… Поквапся, — кидаю на ходу.

— О Боже! — налякано шепоче дівча й поспіхом йде за мною.

Книга тут..

Рада вітати на сторінках книги!