Друзі, я знаю — ви чекали.

І я винна.

Писати цю главу було… боляче. Не через сюжет, а через правду, яку вона витягує з душі. Пробачте, що мовчала так довго. Інколи автор теж мусить навчитись дихати, щоб продовжити писати.

Але сьогодні — день, коли я не можу мовчати.

Розділ 19.

Це не просто сторінки. Це — рубець. Живий, теплий, пульсуючий. Це історія про втрату, яка не зникає, а змінює форму. Про любов, яка не має меж — навіть між життям і смертю. І про вибір, що розриває на частини.

•Анна вчиться жити наново. З ніжністю, з тінню страху, з Сергієм поруч — таким справжнім, неідеальним і щирим.
•Северин — прощається з сестрою. Але це прощання перетворюється на дещо більше. На дар. На шанс. На найважче «так», яке може вимовити серце.

Тут усе стикається: біль і надія, тиша й ніжність, смерть і початок.

Це розділ, після якого не можна залишитися байдужим.

Це історія, яку не забути.

І, можливо, саме вона нагадає вам, чому ми читаємо.

Щоб відчувати.

Читати нову главу можна вже зараз.

Дякую, що поруч.

Я з вами. ❤️