— Дене, ми нічого один одному не обіцяли. І я від тебе нічого не вимагаю.

— Кіро, ти не можеш ігнорувати те, що між нами було. І є! — обурююся та трохи підвищую голос. — І твоя вагітність…

— А до чого тут моя вагітність? — дивується жінка. — Це ж МОЯ вагітність? Адже так, Дене?

— Кіро, я не залишу тебе одну з нашою дитиною. Я готовий узяти на себе всю відповідальність…

— Готовий узяти на себе відповідальність? Боженько! Як же гарно звучить! Так? А ти не запитав, чи готова я довірити тобі відповідальність за мою дитину?

— Кіро… — стогну. — Я розумію, що накоїв і наговорив багато чого. Але й ти повинна мене зрозуміти! Зараз я не можу розірвати договір із Гринько. Але в нас із нею суто фіктивний шлюб і ніщо не заважає нам із тобою продовжити наші стосунки…

— Добре, — якось підозріло швидко погоджується вона. — Тоді давай не будемо витрачати час і займемося тим, що продовжимо наші стосунки.

З цими словами жінка підходить до ліжка та скидає із себе халат. Й у мене перехоплює подих, коли я бачу, наскільки прекрасним стало її тіло.

"ВДАЙ З СЕБЕ МОГО ЧОЛОВІКА"

Продовження щодня (чи щоночі?) о 00:00!