Нова глава уже в профілі

Мене відволік дзвінок у двері. На порозі стояв Вася з букетом кроваво-червоних троянд.

— Вероніка, ти зникла. Ми так і не поговорили. 

— Нам нема про що говорити, — різко обірвала я. — То був лише секс, нічого більше. Мені потрібно було зняти напругу — і ти опинився поруч, от і все, — промовила я й спробувала зачинити двері, але він уперся ногою.

— Ні, не все! — суворо відповів він, входячи у квартиру. — Говорити в коридорі — поганий тон.

— А що, у квартирі краще? Розмова закінчена. І я не знаю, чому ти взагалі сюди прийшов. Тому — піди по-хорошому, або я викличу поліцію.

— Чого ти насправді хочеш? То ти мене цілуєш, то ненавидиш. Визначись. Ми дорослі люди. Я тобі вже казав: готова — одягни каблучку. Я зроблю все, щоб ти була щаслива. Хочеш, щоб я зник? Добре. Але виріши нарешті.

А я й справді не знала, чого хочу. Я була зла, що він не вберіг брата, що залишив мене. Але я його кохала. Що сказати? Що обрати?

— Я піду. У тебе два дні на роздуми. Прийму будь-яке рішення.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Візуал+ Цифрова ідентифікація та пастка ілюзій
Ми настільки захопилися будівництвом власних соціальних фасадів, що перестали помічати, де закінчується реальна людина і починається її цифровий аватар. Ми будуємо ці декорації усвідомлено: десь для маркетингу та продажів,
Марафончик дарк-романів вдався на славу!
Ви ж мене знаєте, я не можу довго всидіти на місці! А тому взяла участь у черговому марафоні, тепер вже від чарівної Джулєти Матикоти на тематику "Дарк роман". Потрібно було прочитати три різні за настроєм та подачею
Між бурштином і сталлю
Тихий літній день біля озера стає початком небезпечної гри. Марта Чорторий, що не визнає правил, легко підкорює простір і людей поруч. Ростислав Камінський, теплий і відкритий, піддається її світлу, не помічаючи, як опиняється
Чому це знову відбувається? В чому вона винна?..
Майже п’ята ранку і це перші повідомлення, які дівчина отримала від Руслана з моменту, коли він вийшов з ресторану. Ліза відкинула телефон на диван у вітальні, нарешті зняла з себе сукню, в якій провела всю ніч. В очікуванні,
Фінальний вибух
Кішечка Коли я починала писати цю книжку, то десь у туманному майбутньому вимальовувалося зовсім інше закінчення. Але ми письменник народ вразливий, легко надихаємося будь-чим. Іноді воно дуже неочікуване. Увага!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше