Мене відволік дзвінок у двері. На порозі стояв Вася з букетом кроваво-червоних троянд.

— Вероніка, ти зникла. Ми так і не поговорили. 

— Нам нема про що говорити, — різко обірвала я. — То був лише секс, нічого більше. Мені потрібно було зняти напругу — і ти опинився поруч, от і все, — промовила я й спробувала зачинити двері, але він уперся ногою.

— Ні, не все! — суворо відповів він, входячи у квартиру. — Говорити в коридорі — поганий тон.

— А що, у квартирі краще? Розмова закінчена. І я не знаю, чому ти взагалі сюди прийшов. Тому — піди по-хорошому, або я викличу поліцію.

— Чого ти насправді хочеш? То ти мене цілуєш, то ненавидиш. Визначись. Ми дорослі люди. Я тобі вже казав: готова — одягни каблучку. Я зроблю все, щоб ти була щаслива. Хочеш, щоб я зник? Добре. Але виріши нарешті.

А я й справді не знала, чого хочу. Я була зла, що він не вберіг брата, що залишив мене. Але я його кохала. Що сказати? Що обрати?

— Я піду. У тебе два дні на роздуми. Прийму будь-яке рішення.