Символіка у книгах

Іноді мені здається, що важко вигадати нового героя: блондин, брюнет, русий, рудий, карі, зелені або блакитні очі, здебільшого нічого аж такого унікального. Звісно, ми творимо унікальність вчинками, характером, проте як щодо образу персонажа? От ти мандруєш з ним а він нічим не вирізняється з поміж інших.

І тут на допомогу приходять символи та прикраси: одяг, родинні герби та гобелени, або, наприклад, татуювання, шрами. Погодьтеся, маємо вже більший вибір: купа місць, кольорів і форм. Та, як не дивно, тут стає ще важче.

Така ситуація: я планую книгу-ретейлінг фільму Ван Хельсинг, такий собі дарк романс з любовним трикутником (про цей троп окрема розмова для іншого блогу). За сюжетом героїня-потраплянка має тату, яке вона зробила для себе з власним символізмом, та воно якимось дивом співпадає з символом маєтку правителя вампірів, його клану. 

Отож, що це буде? Щось спільне для упиря минулого століття і сучасної дівчини? Троянда. Кров, пристрасть, кохання у деяких інтерпретаціях жіночність. Але просто квітка - надто банально, може, у Трансільванії вона така унікальна, але у Харкові 2025 року тату-троянда це партак і банальщина, як вовк, нескінченність чи цитата на латині.

Добре, давайте додамо стебло з довгими гострими шипами, щоб збавити градус ніжності ОБОМ героям (бо ви ж пам'ятаєте, що це має бути про кожного з них, а не тільки про неї чи нього). стебло зробимо спіральним - переплетіння двох чорних ниток а внизу воно переходить у краплину крові.

Вже краще. Для вампіра це символ власного клану: з крові, відрощуючи шипи, виросла квітка, прекрасна і велична, родина прийшла до процвітання. Для дівчини навпаки: вона починала як троянда, яку виховували під леді, а потім перейшла до крові -  більше асоційованої з боротьбою, власною силою, що передається роду. Та знову ж таки прийшла, випускаючи голки, шлях був дещо схожий.

І на сам кінець, це ж дарк фентезі, а не якісь там довбані ельфи-природолюби, тому я беру особливий ескіз троянди і малюю краї пелюсток як голки, що додасть сили та унікальності.

Ось так народився новий символ, унікальний для моєї книги. Намалювати його було важче, ніж народити чергового темно-світло-русявоволосого хлопця-дівчину. Колись віддам ескіз татумайстру, хай домалює і зробить його краще, тоді можно і на тіло нанести. Так, я падлюка, яка настільки впевнена у майбутньому успіху книги, що можу дозволити собі набити головний її символ на грудях.