У кого ти просиш пробачення?

Коли тікаєш від наставника, нічого не сказавши, бо хочеш бути лікарем, а він бачить у тобі священника. Мине багато років і ти прийдеш на сповідь, де визнаєш власні помилки - брехню, забобони, у які вірив,  страх та слабкість. Але у книзі Минуле не забувається  твій наставник не співчутливий монах, він хворий на голову психопат і маніпулятор, який ніколи не визнає своєї недосконалості і не дозволить тобі мати власну думку.

Ти просиш пробачення у бога за власні помилки? Може. Якщо у тій церкві, де роками катували людей, бог ще слухає. Ти не відчуєш його присутності, не побачиш знака. Проте, якщо віриш - почує і пробачить.

А може, сповідаючись абюзеру, що не зміниться, ти в першу чергу проговорюєш істину самому собі, даючи дозвіл, якого так і не отримав - і ніколи не матимеш - від вчителя? Нарешті виходиш з його тіні і йдеш у майбутнє, поки твій страх летить до домовини?

Якщо ви любите цей всесвіт і двой його культових персонажів 035 та 049 вони тут є, читайте, насолоджуйтеся пригодами та важкими моральними дилемами.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
До релізу 2 дні ❤︎
Привіт всім, хто любить темне романтичне фентезі ❤︎ Я з народження знав, що маю Світлий дар, але лише завдяки Ліві та Азару зміг по-справжньому його відкрити. Я кохаю Ліву й хочу бути з нею, та, здається, моє серце вирішило
Під Зливою — Новинка
Іноді минуле не повертається. Воно просто чекало на правильний момент. Разом із шаленою зливою до мене повернулися спогади мого дитинства. Ті, які я роками ховала під шарами часу, переконуючи себе, що більше нічого не
« Під Зливою » — Новинка вже доступна!!!
А що, як людина з твого минулого одного дня повернеться в твоє життя, коли ти вже навчилася жити без неї? Міра думала, що її минуле давно залишилося позаду. До тієї самої зустрічі. До одного погляду, в якому вона впізнала
Під Зливою. Історія від якої неможливо відірватись
У чотирнадцять років він перевернув мій світ одним поглядом своїх дивовижних різнокольорових очей.
Волосся у ширінці ( не зручна ситуація)
— Марат?! Я впізнав голос батька одразу. Чорт. Соломія теж почула. Вона завмерла буквально на секунду, а потім різко спробувала підвестися з колін. — Солю, зачекай… — Там люди! Вона смикнулася ще
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше