Ідеальні персонажі швидко набридають. Вони гарні, розумні, хоробрі — але в них немає того, за що можна зачепитися душею.

Недосконалі герої — це ті, хто робить помилки, сумнівається, іноді навіть зраджує чи тікає від проблем. І саме це робить їх справжніми.

У моїй книзі "Кров Місяця" Лілея — колишня герцогиня, яка стала вампіром, — не завжди чинить “правильно”. Її тягне до забороненого, вона вміє любити, але іноді вибирає себе замість інших. Чи це робить її поганою? Не впевнена. Але точно — цікавою.

Зізнаюсь: коли я пишу такі сцени, я відчуваю більше емоцій, ніж від “правильних” героїчних вчинків. Бо ми всі трохи недосконалі.

? З інших історій я теж люблю таких героїв:

Сіріус Блек (Гаррі Поттер) — добрий, але запальний і часом безрозсудний.

Дейнеріс (Гра престолів) — йшла шляхом справедливості, але стала жорстокою, коли їй здавалося, що це єдиний вихід.

А тепер інтерактив:

Уявіть: ваш улюблений герой зробив страшну помилку, і його вчинок призвів до біди для когось із близьких. Але він щиро кається і готовий виправити все.

? Ви б пробачили його?

Напишіть у коментарях:

Так — другий шанс потрібен кожному.

Ні, ніколи — є межа, яку не можна переступати.