Вітаю!!!
Сьогодні вийшов новий розділ моєї новинки?

Ось невеличкий кусь сьогоднішньої проди:

— Алло, страхова? — проказала я в трубку, але погляд мимоволі зачепився за нього.

Він не поспішав. Зупинився навпроти, дозволяючи собі відверто роздивлятися. Спершу — ноги. Його погляд повільно пройшов уздовж моїх литок, двічі затримався на небезпечній довжині спідниці, мов відмічаючи «ризик зсуву», і піднявся вище — до горла, до щоки, до губ. На червоному відблиску помади він зупинився найдовше. Кути рота ледь сіпнулися — не усмішка, а оцінка.

— Тихіше, — кивнув комусь зі своїх, навіть не відриваючись від мене. Потім, уже до мене, рівно: — У вас руки тремтять. Трубку опустіть — дихати буде легше.

Я машинально натисла «спікер», притиснувши телефон до долоні.

— Ви не постраждали? — він зробив півкроку. Голос низький, без поспіху. — Коліно, зап’ястя? Каблуки — зрадлива річ.

— Я в порядку, — відказала сухіше, ніж планувала.

— Це добре, — він киває моїм підборам, а потім знову — на губи. — Яскраво. Для ранку — сміливий вибір.

Я відчула, як у щоках спалахує жар.

Посилання на книгу

https://booknet.ua/book/xochu-rozluchennya-b440365?tab=main

Анотація до книги "Хочу розлучення"

Я хочу розлучення. П’ять заяв, п’ять моїх жалюгідних спроб піти від нього… Але щоразу він зриває одяг швидше, ніж я встигаю зібрати валізу. Його пальці завжди знаходять шлях під мою білизну раніше, ніж я знаходжу дверну ручку. І тоді знову ніч, що стирає межі між ненавистю і бажанням.

— Вам уже відмовлено.

— Що? — я нахилилась уперед. — Я подала заяву, я маю право…

— Ви подали, а потім її відкликали. Чотири рази. І ще раз — по зв'язках — ваша заява навіть не була зареєстрована.

— Пан Зорін подзвонив. Він сказав, що ви знову посварились. І що до вечора ви помиритеся. Як завжди.

Я хотіла щось відповісти, різке й горде, але замість того промовила одне єдине слово:

— Паскуда.

— Перепрошую?

— Ні, не вам. Йому.

владний герой   кохання та пристрасть  дуже відверто

Посилання на книгу