Мирної ночі!

Роман "Після ночі кохання" — оновлено!

Книги повільно наближається до фінішу!

Уривок

Близько восьмої вечора ми покинули пляж і повернулися в будиночок. Я ніс обох втомлених донечок на руках, а вони скиглили, що не хочуть додому, що хочуть іще залишатися тут. Я ж пообіцяв, що як тільки владнаємо всі справи, то поїдемо на справжній відпочинок.

Через дві години ми вже були вдома. Саме увійшли в будинок, як задзвонив мій телефон. Телефонував Адам, і, оскільки Даяна повела дівчат спати, я зняв слухавку.

Розмова була недовгою, але вона залишила у моїй свідомості глибокий слід. Я не знаю, як діяти, та й мої дії реально нічого не змінять, але моє серце стискається від страху.

Я довго відсиджувався на терасі. Гадав, спуститься Даяна, і я зможу з нею поговорити, але її надто довго не було, тому я вирішив піднятися на гору. Я здивований, адже у спальні дівчини немає. Заклопотано подаюся до спальні дітей, і я вражений — Даяна заснула з ними. Обережно забираю її, хоча вона просить не чіпати.

Віднісши Даяну у її спальню, вкладаю у ліжко і, вкривши пледом, присідаю поруч. Просто дивлюся, як мило вона спить. Так хочеться просто прилягти поруч, обійняти її та заснути. Але вона має рацію. Спочатку потрібно все владнати, поставити перед фактом дітей, а вже тоді... Та й в ситуації, що склалася, потрібно чекати. Адам просив підтримки. Ми домовилися зустрітися завтра.

Тож якби я сильно зараз не хотів щось змінити у стосунках із Даяною, я мушу чекати. По-іншому поки бути не може.

Книга тут...

Приємних емоцій!