Хто просив погарячише?

— Доброї ночі, мій пане, — сказав хлопець, не піднімаючи очей. — Я тут… Як ви звеліли.

Голос був тихий, з легкою хрипотою сну, як у людини, що ще не зовсім прокинулася.

— Підійди, — скомандував Райхан. — Повільно. Спину прямо. Плечі рівно.

Саа злегка розтягнув губи у покірній усмішці. Судячи з тону господаря, ніжностей сьогодні не буде.

Що ж… Тоді краще не зволікати з виконанням наказів.

— Повільніше, — тихо промовив Райхан, спостерігаючи, як хлопець наближається.

Він був гарний. Середнього зросту, з тонкими руками і щиколотками — тонший за Каміля. Плечі вужчі, шкіра світліша, а овал обличчя — м’якший. Повіки були трохи припухлі зі сну, що робило погляд сумним, а губи з делікатним вигином — ледь розтулені.

От через ці самі губи Райхан колись його й купив. Не пожалкував ні секунди.

Познайомтесь із Саа ❤

P.S. Хороші новини (я сподіваюсь, що для вас вони хороші) - твір обіцяє бути не меншим, ніж більшість на моїй сторінці ❤ Бо планувалось, як завжди, маленьке...

"Новий наложник шейха"

оновлення вже на сайті!

Ваша Чарівна Мрія