— Підзатильники лікують — не тільки мізки, а й душу, — усміхаючись, мовила Юля.

— Та точно, — підхопила Олеся. — От я, як дам підзатильника своєму молодшому брату, він одразу мене розуміє. Але питання — надовго та реакція чи ні.

У Олесі й Юлі було по брату: у Олесі — старший, у Юлі — молодший, щоправда, лише на п’ять хвилин. Дівчата дружили з малечку, ще й жили по сусідству, тож часто ночували одна в одної. Ця дитяча дружба з часом перетворилась на міцний союз.

Всім привіт!

Давненько я не публікувала блогів. Поки «Барбекю у Африці» добігає до свого завершення, я таки зупинилась на 30 розділах. Історія вийшла не надто популярною, але я щиро рада, що вона змогла торкнутися чийогось серця.

Отож, книга завершується — і я вже думаю над новою. Та що там думаю — вже пишу! Ха-ха.

Ділюсь із вами маленьким уривком 

P.S. Як гадаєте, про що буде ця книга? Дуже цікаво почути вашу думку!

Буду рада вашим коментарям. А поки — усім приємного вечора п’ятниці ❤️