Добрий день, любі читачі! Сьогодні писала розділ «Дикого» й спіймала себе на думці, що мені дуже бракує візуалізації розділів. Тож…

Одяг, звісно не дуже вдалий, бо Нея одягнена в чоловічий, але я поки ще воюю з ШІ й намагаюс навчитися все робити правильно.

А далі уривок, по якому згенеровано це зображення:

 Я зупинилася на краю, над самою прірвою, й оглянула каскад гір. Суцільні гострі скелі й ніде жодного дерева. Я застрягла тут. І, можливо, навіть назавжди.

Стиснувши щелепи, стримала сльози, розуміючи, що цим ніяк не зараджу. І так і стояла над прірвою, яка простягалася на сотні метрів. Вітер тріпав розплетене волосся, нагадуючи про нічний політ. Я не знала, як мені були і що робити? Але й повертатися додому, щоб стати дружиною Френца, не хотіла. Я хотіла бути вільною. Як дракон, який мене викрав. Тільки для цього потрібно було народитися чоловіком.

Мене огорнув сум, заполонивши  усю душу. Якийсь час я вважала себе мерцем, але потім вирішила — не здамся! На зло долі й Богам, які її творять, не здамся, а буду боротися до останнього, хай навіть заради цього доведеться робити щось небезпечне. Роззирнувшись, помітила, що з одного боку круча трохи пологіша, з невеликими виступами й камінням, що з неї стирчить.

Звівши погляд до неба, прошепотіла у невідомість:

— О велика Фрея! Допоможи мені врятуватися!

Намагатимуся робити візуалізації до кожного розділу, але не знаю, чи матиму можливість писати часто блоги, тому ловіть мої соцмережі:

ТЕЛЕГРАМ (тут буду повідомляти про вихід нового розділу)

ФЕЙСБУК

Буду рада спілкуванню з вами!

Дякую, що читаєте!

З любов’ю,

ваша Мелоді Райв.