Вітаю!!!
Сьогодні вийшов новий розділ моєї новинки?

Ось невеличкий кусь сьогоднішньої проди:

Я налаштував телефон на вібрацію тільки на її контакти. І навіть поставив нагадувалку на екрані блокування: «Єва чекає. Єва важливіша». Смішно, так. Але тільки так я міг тримати себе в тонусі. Щоб не втратити знову те, що вже й так висіло на волосині.

Але з наступного дня все... змінилося.

Спочатку я навіть не звернув увагу. Звик, що зранку, коли я ще в машині до роботи, від неї приходить смс — хоч щось просте, типу "добрий ранок, дико хочу каву і тебе" або фото ноги, або ліжка, або нових трусиків. Такі дрібниці, які чіпляли сильніше за будь-які слова.

Цього ранку — нічого.

Можливо, образилась. Зрозуміло. Дав їй час.

Увечері — теж тиша. Ні слова, ні навіть прочитаного мною повідомлення. Бо його не було.

Я перший написав:

"Ти вдома?"

Повідомлення залишилось непрочитаним. Вперше за чортзна-скільки часу.

Наступного дня знову нічого. Телефон не блимає її іменем. Я почав смикатися, коли хтось заходив у кабінет — очі самі шукали її постать. І даремно. Бо вона не прийшла. Бо не писала. Бо мовчала.

"Чорт..."

Посилання на книгу

https://booknet.ua/book/xochu-rozluchennya-b440365?tab=main

Анотація до книги "Хочу розлучення"

Я хочу розлучення. П’ять заяв, п’ять моїх жалюгідних спроб піти від нього… Але щоразу він зриває одяг швидше, ніж я встигаю зібрати валізу. Його пальці завжди знаходять шлях під мою білизну раніше, ніж я знаходжу дверну ручку. І тоді знову ніч, що стирає межі між ненавистю і бажанням.

— Вам уже відмовлено.

— Що? — я нахилилась уперед. — Я подала заяву, я маю право…

— Ви подали, а потім її відкликали. Чотири рази. І ще раз — по зв'язках — ваша заява навіть не була зареєстрована.

— Пан Зорін подзвонив. Він сказав, що ви знову посварились. І що до вечора ви помиритеся. Як завжди.

Я хотіла щось відповісти, різке й горде, але замість того промовила одне єдине слово:

— Паскуда.

— Перепрошую?

— Ні, не вам. Йому.

владний герой   кохання та пристрасть  дуже відверто

Посилання на книгу