У нашому затишному просторі теж бувають вибухові роботи. Наприклад, книга «Королеви шипів» облетіла купу блогів, марафонів і уваги різної величини авторів.

Я натрапила на книгу буквально за добу до початку захоплень, взяла в бібліотеку і насолоджувалася шоу) Мені подобалася підтримка.

Але тут черга читання раптом дійшла до цієї книги і я з подивом виявила, що книжку підтримали краще, ніж авторку.

Тому ділюся з вами уривком з «Королеви шипів» і посиланням на Катерину Винокурову

Мене провели в тронну залу, де зі сторони в сторону ходив Деметрус, напевно, зачекавшись на мою появу. Кроки його чоботів лунали в порожньому просторі величного залу, як відлік.

— Чому так...! — він підніс голову, і на мить замовк, його карі очі широко розкрилися від несподіванки, мимоволі збігаючи по мені зверху вниз. — Довго?

Але Деметрус швидко повернувся до своєї зверхності.

— Краса потребує багато часу, — з легкою, викличною усмішкою відповіла я.

— Ви, Іріс, змусили чекати не тільки мене, — хитро усміхнувся він. — Не змушуємо ж їх більше чекати.

Від такої раптової зміни серце всередині похололо. Що ж він надумав цього разу? Яке нове приниження чи пастку він приготував?

Ваша улюблена авторка, 
Olha Alder ღ

Телеграм-канал "Вільхова садиба" 

* арт неузгоджений з авторкою