Новий розділ Мідний серпанок вже на сайті.

Дощ розпочався, коли ми вже вирушили у дорогу. Це було погано. Навіть дуже. Тепер стежка через каньйон стане слизькою. Я ще ніколи не був у цій частині джунглів. Нам заборонялося заходити далі Чаші Селени.  Окрім природних небезпек тут було щось таке… У наших легендах воно називалося Заблуда. Тут легко було згинути не залишивши й сліду.

Через годину дощ перетворився у мряку. Повітря було важким та гарячим, земля просякнута вологою прилипла до ніг. Здавалося, що час сповільнився.

— Сюди. — я звернув до ледь помітної стежки, що вела до краю урвища. — Дивіться під ноги. 

Стиснувши губи я стримався,  щоб не зробити їм нове зауваження. Мене дратували нескінченні  розмови за спиною. Для них наче пригода вже закінчилася.

Зупинившись,  я повернувся, щоб оглянути місцевість, боковим зором побачивши Мірту, яка весело щось щебетала до Емріса. Той їй відповідав.