Трішки самореклами

книга тут)

— Будьмо відвертими. Я не в захваті від шлюбу наших батьків. А ще більше — від того, що в них буде дитина. Вони вже не в тому віці для таких експериментів. Але я намагаюся змиритися. І ти повинна розуміти — ми тепер сім’я. Або принаймні мусимо нею бути. Було б непогано краще пізнати одне одного.

— Ти дивний, — тільки й мовила я.

— Добре, — він глянув мені прямо в очі, серйозно, без іронії. — Буду ще відвертішим. Мій батько поставив мені умову: якщо я поводитимусь ганебно — він припинить моє фінансування. Тож маю вибір: або ідеально грати роль зразкового сина в щасливій сімейці, або — вільно себе вести, але при цьому працювати за копійки, щоб бодай не здохнути з голоду. Я обираю перше.

Я мовчала кілька секунд, вдивляючись у нього.

— Ти жахливий, — тихо, але чітко вимовила я.

Він здивовано підняв брови.

— Можливо. Але принаймні я чесний у своїй жахливості, — спокійно відповів Колін.

— Чесність не скасовує того, що ти використовуєш усіх довкола. Батька, мене, ситуацію. Це огидно.

— А що мені лишається? Бігати за ідеалами? Залишитися без грошей, свободи й можливостей?

— Наприклад, піти працювати. Заробляти на своє життя, як звичайна людина.

— О, я ж забув! — Колін театрально здійняв руки. — Моя ідеальна сестричка! Навчається в коледжі, працює, така вся правильна. Їй дали картку з грошима, але вона принципово живе за свої, бо така незалежна.