Офрина — опинилася у велетенському палаці!

Мої вітання, хороші!

Спішу повідомити, що роман "Хранитель зачарованого лісу" — оновлено!

Уривок

Зупиняюся і, дивлячись у широку спину чоловіка, навіть не знаю, як його покликати, бо ж не знаю, як його звати. 

— Ей... — кличу і запинаюся. 

На щастя, цього вистачило, аби він зупинився й оглянувся. Його очі миттю округлилися, а голос зазвучав невдоволено: 

— Ти що робиш? Чого ти боса? 

— Мені дуже холодно в ноги... Кросівки ж мокрі, — тихо зізнаюся і винувато додаю: — А ще я наробила слідів... 

— Офрино, підлога іще холодна, ти ж застудишся... — зауважує чоловік і наближається до мене. 

Відчуваю, як моє серце калатає в шаленому ритмі. Не знаю, як розуміти його приближення. Він же може накричати на мене за те, що забруднила підлогу. Хоча в мене руки ростуть звідки треба — приберу...

Книга тут...

Приємних емоцій!