Вітаю!!!
Сьогодні вийшов новий розділ моєї новинки?

Ось невеличкий кусь сьогоднішньої проди:

Полковник сів, перехрестив руки на грудях і вивчав мене кілька секунд. Ці кілька секунд здавались вічністю.

— Ти ж розумієш, що я не ворог, — почав він. — І що я тебе поважаю. Завжди поважав.

Я мовчав. Чекав удару.

— І я, чорт забирай, радий, що ти нарешті вирішив проблему з жінкою. Бо коли ви з дружиною були на ножах — ти став схожим на чорта в диму.

Я посміхнувся краєчком губ. Полковник підняв брову.

— Але тепер… Тепер інша проблема. Увесь відділок знає, що ти з дружиною «в мирі й любові». Бо часом чути це крізь твої двері.

Я кашлянув. Він навіть не моргнув.

— І повір, я розумію. Діло молоде. Я теж колись не міг руки забрати від дружини. Але є одне «але». Показники. Захар, ти просідаєш. Справи висять, оперативки зриваються. Допити переносяться.

Я стискав щелепу, але мовчав. Бо він мав рацію.

— Я бачу, що ти більше не ночуєш тут. І, чорт, я радий. Але щоб мати змогу залишатися вдома, ти маєш більше делегувати. А для цього — треба погодитись на мою пропозицію. Я вже місяць, як чекаю відповідь.

Я перевів погляд на стіл. Там лежала та сама папка з новою посадою — керівник слідчого сектору. Менше біганини, більше керування. Але... менше дій, менше адреналіну. І я не був певен, чи готовий.

— Я не зміню свою думку, Захаре. Ти втомився. Ти потрібен вдома, бо нарешті маєш те, про що інші мужики тільки мріють. І знаєш що? Не просри це, бо робота не буде тебе кохати, не буде стогнати твоє ім’я ночами і не підкине тобі дітей.

Я глянув на нього. А потім — на стіл. На ту кляту папку.

Посилання на книгу

https://booknet.ua/book/xochu-rozluchennya-b440365?tab=main

Анотація до книги "Хочу розлучення"

Я хочу розлучення. П’ять заяв, п’ять моїх жалюгідних спроб піти від нього… Але щоразу він зриває одяг швидше, ніж я встигаю зібрати валізу. Його пальці завжди знаходять шлях під мою білизну раніше, ніж я знаходжу дверну ручку. І тоді знову ніч, що стирає межі між ненавистю і бажанням.

— Вам уже відмовлено.

— Що? — я нахилилась уперед. — Я подала заяву, я маю право…

— Ви подали, а потім її відкликали. Чотири рази. І ще раз — по зв'язках — ваша заява навіть не була зареєстрована.

— Пан Зорін подзвонив. Він сказав, що ви знову посварились. І що до вечора ви помиритеся. Як завжди.

Я хотіла щось відповісти, різке й горде, але замість того промовила одне єдине слово:

— Паскуда.

— Перепрошую?

— Ні, не вам. Йому.

владний герой   кохання та пристрасть  дуже відверто

Посилання на книгу

А ще запрошую приєднатися до моїх соц мереж. Там ви знайдете багато візуалу, Анонсів. Та головне -  розіграшів проміків!

(тицяйте на картинку)